Засата́рити, -рю, -риш, гл. = запроторити. 1) Оце так засатарив, шо й сам не знайду шапки. 2) Засатарив мене чоловік сюди, у ліс, а сам геть і подавсь.
Опоганюватися, -нююся, -єшся, сов. в. опоганитися, -нюся, -нишся, гл. Огаживаться, огадиться, оскверняться, оскверниться. Чи не між вами ж я, погані, так опоганивсь, що й не знать, чи був я чистим коли небудь?
Позагусати, -саємо, -єте, гл. Сгуститься (о многомъ).
Понащулювати, -люю, -єш, гл. Насторожить (во множествѣ). Коні понащулювали вуха.
Поратівник, -ка, м. Спаситель; дающій помощь. Угоднику божий, поратівнику божий, поратуй мене! Ум. поратівничок.
Примочувати, -чую, -єш, сов. в. примочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Примачивать, примочить. Красні русі коси його дочки примочили.
Спуз, -зу м., спуза, зи, ж. = спудза. Їк згориш, тогді стане спуза.
Тринпіль, -ля
Узлісок, -ску, м. узлісся, -ся, с. Опушка лѣса. Ідуть та йдуть, аж так на узліссі собаки ганяють лисицю.
Унуків, -кова, -ве Внуковъ. Ждала баба внукового книша, та вилізла душа.