Діра́вити, -влю, -виш, гл. Дырявить.
Жи́ти, -живуҐ, -ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Живи правдою святою. 2) — з чо́го. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тілько видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. 4) — з ким. Жить съ кѣмъ. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. жи́ти як ри́ба з водо́ю. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою.
Забаскали́тися, -чуся, -чишся, гл. Заупрямиться. На залицяння молодих забаскаличившись мовчала.
Кабашний, -а, -е. Кабацкій. Гей, каже, ти, шинкарко молода, ти Насте кабашна.
Лушпа́нити, -ню, -ниш, гл. Бить, колотить кого. Ухопив його та й лушпанить.
Опитися Cм. опиватися.
Пту-гей-са! меж. Крикъ на воловъ: налѣво.
Спрятувати, -тую, -єш, гл. Прибирать, убирать. Cм. прятати.
Уміло нар. Умѣло, искусно.
Установа, -ви, ж.
1) Обычай, обыкновеніе. У нас така вже установа.
2) Постановленіе. Не ходив я своїм робом, шанував його встанови.
3) Условіе. А таки ж у нас була установа: я тобі 3 карб. та мішок борошна, а ти....
