Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Бутей, -тея, м. = ботей. Вівці ж мої, вівці, великий бутею, хто вас буде пасти, як я ся оженю?
Досоли́ти, -ся. Cм. досолювати, -ся.
Досо́лювати, -люю, -єш, сов. в. досоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Досаливать, досолить. Не досолить, — не доїсть. Треба досолити огірки.
Канудити, -дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить.
Перелягати, -гаю, -єш, сов. в. перелягти, -ляжу, -жеш, гл. Перелегать, перелечь.
Повимочувати, -чую, -єш, гл. Вымочить (во множ.).
Полувавниця, -ці, ж. Кадочка на ножкахъ, имѣющая въ днѣ отверстіе, заткнутое затычкой, — употребляется для бученія нитокъ.
Скрип II, -пу, м. Скрипъ, скрипѣніе. чо́боти на скрипах. Скрипящіе сапоги.
Ступляй, -ляя, м. = ступінь.
