Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Двірський, -а, -е. 1) Дворовый. Сільська собака най ся між двірськії не мішає.
2) Придворный. І хилилась уся шляхта під панськую руку, оддавала дітей своїх у двірську науку.
Натрусити Cм. натрушувати.
Опалити, -ся. Cм. опаляти, -ся.
Перетерти, -ся. Cм. перетирати, -ся.
Позбавитися, -віюся, -вишся, гл. Лишиться.
Пришоломити, -млю, -ми́ш, гл. Ошеломить. Як ударив кобилу, та й пришоломив.
Терня, -ня, с.
1) Иглы терна. Терня в ногу залізло.
2) Тернъ. Маюся як в терню. Ум. тернянько, те́рнячко.
Унучка, -ки, ж. Ум. отъ унука.
Халус, -са, м. Лакомка,
