Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каювання

Каювання, -ня, с. Деревянные рубленные замки, для связи, напр., въ закромѣ. Мнж. 181.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 229.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЮВАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАЮВАННЯ"
Висиджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. висидітися, -джуся, -дишся, гл. Насиживаться, насидѣться. Нехай висидиться.
Вістовик, -ка, м. = вістовець. Скоро прилетить вістовик від дідуся. Чуб. II. 21.
Даву́чий, -а, -е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
Закацу́бнути, -бну, -неш, гл. = закацюбнути.
Залига́ти Cм. залигувати.
Княжество, -ва, с. Княжество. Було в якомусь княжестві три княжецькі дочки. Рудч. Ск. II. 89.
Кривдонька и кривдочка, -ки, ж. Ум. отъ кривда.
Перестати Cм. переставати.
Понанизувати, -вую, -єш, гл. Нанизать (во множествѣ). Рожі понариваємо та на нитку понанизуємо, так такі гарні вінки. Кіевск. у.
Розбійників, -кова, -ве Принадлежащій разбойнику. Ой не єсть ти милий мій, ти розбійників син. Чуб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАЮВАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.