Горшкови́й, -а́, -е́. Горшечный. Глина горшкова.
Дряпня́, -ні́, ж. 1) Царапаніе. 2) Сдираніе, обдираніе.
Жи́тник, -ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця).
Зіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. Раскрывать и закрывать ротъ. Здорова щука припливла... та ротом і зіва.
Компанія, -нії, ж.
1) Общество, компанія. Злі компанії і доброго чоловіка зопсують.
2) Отрядъ войска. Чому сь мене, моя мамо, з ранку не збудила, коли тота компанія з міста виходила.
Перепрядки, -ків, м. мн. Шерсть, оставшаяся послѣ того, какъ изъ нея при пряденіи выберутъ длинныя волокна.
Розледащитися, -щуся, -щишся, гл. = розледачитися. Вона нічого не робить, а керез неї і бабина дочка розледащиться.
Сьогосвітній, -я, -є. Этого міра. Дознав би втіхи й роскоші сьогосвітньої.
Утіха, -хи, ж. Утѣха, удовольствіе, забава. Сопілка — вівчареві втіха. Утіхи на годину, а біди до смерти. Жили одним життям, тішилися однією втіхою, сумували одним сумом. Ум. утішка, утіхонька. Утішенька. Як вирву Я для утішки чотирі орішки. Тобі, бач, усе смішки та втішки.
Широкорукавий, -а, -е. Съ широкими рукавами. У широкорукавій білій сорочці.
