Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дужак
дужатися
дуже
дуженний
дужень
дуженький
дуженько
дужечка
дужий
дужінь
дужість
дужка
дужний
дужо
дужчати
дужче
дуймом подути
дуйний
дуйнути
дук
дука
дукарь
дукат
дукач
дуксати
дулевина
дулей
дулечка
дулівка
дуло
дульєти
дулька
дуля
дум
дума
думання
думати
думатися
думка
думний
думно
думонька
дунаєнько
дунай
дундук
дунути
дупа
дупедичко
дупельце
дупка
дуплавий
дупластий
дуплинавий
дупло
дуплуватий
дупляк
дупний
дупчастий
дур
дурак
дуракуватий
дуранляси
дурбас
дурень
дурепа
дурець
дурило
дурилюд
дурина
дурисвіт
дурисвітка
дурисвітство
дурити
дурість
дуріти
дурк
дурка
дуркати
дурман
дурнас
дурнеча
дурний
дурник
дурнина
дурниця
дурнісінький
дурнісінько
дурність
дурніти
дурнішати
дурно
дурноверхий
дурновіс
дурноголовий
дурнолобець
дурноляп
дурноляпський
дурноп'ян
дурносміх
дурнота
дурноха
дурнувати
дурнуватий
дурнячка
дуросвітка
дуросвітство
дуросвітщина
дурощі
дурування
дурчати
дусатися
дусеня
дуся
дутель
дути
дутися
дух
духан
духати
духвалий
Коряк, -ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. К. ЧР. 122. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та її тнуть коряками! Шевч. 369. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. Ном. стр. 285, № 3114. 3) = корець 3. Вх. Зн. 28. Ум. корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать. Стор. МПр. 154.
Ли́стонько, -ка, м. Ум. отъ лист.
Облуплений, -а, -е. Ободранный. знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ. Мнж. 168.
Полапки нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Пирят. у. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки гмукають о полудні. К. Іов. 12.
Походонька, -ки, ж. Ум. отъ похода.
Промітний, -а́, -е́ Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то хамула. Канев. у.
Роспаш, -шу, м. Въ выраж.: у ро́спаш. Въ разсыпную. Шматки по обкомі ходять в роспаш, як можна тихше, щоб по траві не розгубить ягняток. О. 1862. V. 33.
Снітитися, снічуся, -тишся, гл. 1) Покрываться головней (о хлѣбныхъ колосьяхъ). Желех. 2) Плѣсневѣть. Желех.
Сощепитися, -плю́ся, -пишся, гл. Сцѣпиться, соединиться, сойтись. Ой росли, росли да й ісхилилися (явір з березою), вище церковки да й сощепилися. Чуб. V. 713.
Толочний, -а, -е. 1) Находящійся подъ толокою. Толошне поле. Лебед. у. 2) Обращенный къ толок'ѣ, выходящій не на улицу, а въ противоположную сторону. За толошними ворітьми. Сим. 207.
Нас спонсорують: