Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дужак
дужатися
дуже
дуженний
дужень
дуженький
дуженько
дужечка
дужий
дужінь
дужість
дужка
дужний
дужо
дужчати
дужче
дуймом подути
дуйний
дуйнути
дук
дука
дукарь
дукат
дукач
дуксати
дулевина
дулей
дулечка
дулівка
дуло
дульєти
дулька
дуля
дум
дума
думання
думати
думатися
думка
думний
думно
думонька
дунаєнько
дунай
дундук
дунути
дупа
дупедичко
дупельце
дупка
дуплавий
дупластий
дуплинавий
дупло
дуплуватий
дупляк
дупний
дупчастий
дур
дурак
дуракуватий
дуранляси
дурбас
дурень
дурепа
дурець
дурило
дурилюд
дурина
дурисвіт
дурисвітка
дурисвітство
дурити
дурість
дуріти
дурк
дурка
дуркати
дурман
дурнас
дурнеча
дурний
дурник
дурнина
дурниця
дурнісінький
дурнісінько
дурність
дурніти
дурнішати
дурно
дурноверхий
дурновіс
дурноголовий
дурнолобець
дурноляп
дурноляпський
дурноп'ян
дурносміх
дурнота
дурноха
дурнувати
дурнуватий
дурнячка
дуросвітка
дуросвітство
дуросвітщина
дурощі
дурування
дурчати
дусатися
дусеня
дуся
дутель
дути
дутися
дух
духан
духати
духвалий
Допі́ро, допі́ру, нар. Теперь только, лишь только, только что. Драг. 44, 45. Грин. ІІІ. 360. Чуб. II. 45. Чого я тужу, чого я нужуся? Чого я допіро плакати учуся? Чуб. 450. Радий, наче допіро народився. Рудч. Ск. II. 160. Повів їх до клуні і дав їм по копі: Богові копу, Петрові копу і Павлові копу, та й допіру дає їм пообідати. Чуб. III. 157. Ми оце допіро приїхали. Уман. у.
Дяче́нко, -ка, м. Сынъ дьячка.
Заплива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. запливти́, -ву́, -ве́ш, гл. Заплывать, заплыть. Де ж ти водою, доле, запливла? Чуб. V. 504.
Навза́води нар. Во весь опоръ, въ карьеръ, во всю прыть, взапуски. За лицарем тим воєводи що тьху навзаводи летять. Котл. Ен. VI. 74. З парубками літати навзаводи, — ото були його забавки. К. ДС. 4.
Натинина, -ни, ж. Овечья шерсть, снятая съ годовалой овцы. Шух. І. 196.
Особе нар. Особо, отдѣльно. Бог дихнув духом, і все стало окроме: зерно особе, полова особе, солома особе. Чуб. І. 157. Щитають: старих особе, а ягнята особе. О. 1862. V. Кух. 33.
Прибрехнути, -ну, -неш, гл. = прибрехати. Уміють добре прибрехнути. Гліб.
Розжакувати, -ку́ю, -єш, гл. Расхватать, разграбить.
Слух, -ху, м. 1) Слухъ. Слухом ніколи не слихано, да й видом ніколи не видано, щоб такая буря злая на козаків так моцно виступала й уставала. Макс. 2) Вѣсть, слухъ. Прийшли слухи до милої, що милого вбито. Чуб. V. 829. 3) мн. Уши. Зараз одчинились йому слухи. Єв. Мр. VII. 35. Заячьи уши. Вх. Пч. II. 6. Знає свиня, — шанувавши сонце святее, образи святії і слухи ваші, — що перець. Ном. № 6513.
Хрестки, -ків, м. мн. Поясница. Спина болить, саме отут-о, хрестки. Черниг. у.
Нас спонсорують: