Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

долапувати
доласити
доласувати
доласуватися
долатати
долататися
долатувати
долегати
долегливий
долегливість
долежати
долежка
долежування
долежувати
долежуватися
долемзати
доленька
долетіти
доливання
доливати
доливатися
долигатися
долизати
долизувати
долизуватися
долина
долинистий
долинка
долинкуватий
долинний
долинонька
долинути
долиняник
долити
долище
долі
долів
долівка
долівлиць
долівонька
долігати
долігливий
долігливість
доліжно
долізти
долілиць
долініж
доліпити
доліплювати
доліський
долітати
долітце
долічити
долічувати
долічуватися
долішній
долляти
Долник
долов
доловити
доловлювати
доложити
долок
доломина
долонечка
долонько
долоньковий
долоня
долото
долочко
долошка
долубай
долубати
долубатися
долузати
долупати
долупатися
долупити
долупитися
долупуватися
долучати
долущити
долущування
долущувати
долущуватися
дольній
долюблювати
доля
дом
дома I
дома II
домагання
домагатися
домазати
домазувати
домальовувати
домалюватися
доманити
домарити
домаритися
домарь
домаха
домацатися
домацуватися
домашній
домаювати
домелювати
домести
домець
домивати
домиватися
доминати
домирити
домиритися
домисел
домислитися
домислюватися
домити
домичок
домишлятися
Буїй, -я, -є. Буйный. Стоїть як буїй тур, вкопавши ноги в землю. К. ЧР. 166. Голови ви буїї. Котл.
Вандрівний, -а, -е. = мандрівний. Желех. Вандро́вний чоловік: усе вандрує.... Фр. Пр. 136.
Вихрест, -та, м. Принявшій христіанство. Така з вихреста людина, як з собаки солонина. Вас. 209. То вихрест із жидів Авлет. Котл. Ен. VI. 19.
Ґрузло, -ла, с. Комъ, куча. Ґрузли снігу. Вх. Уг. 235.
Затахлува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Запропастить. Затахлував усю худобу і кінця не знайдеш.
Крутень, -тня, м. 1) Пукъ соломы для топки. Посади там (у печі) та й спали соілми три крутні, під челюстами, щоб загнотити. Чуб. І. 123. 2) Свернутый пукъ соломы для заплетанія между кольями въ стѣнахъ плетеной хаты, мазанки. Чуб. VII. 381. 3) Свертокъ сѣна, остающійся по дорогѣ отъ протащенной копны. Канев. у. 4) = крутель. Що на йому свита соломою шита, крутнем пудперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. 5) Маховое колесо (въ машинѣ). Лубен. у.
Огида, -ди, ж. 1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап'ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15. 2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, — таке погане. 3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жуінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
Очі Cм. о́ко.
Постолець, -льця́, посте́лик, -ка, м. Ум. отъ постіл.
Стирати, -ра́ю, -єш, сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.
Нас спонсорують: