Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

долапувати
доласити
доласувати
доласуватися
долатати
долататися
долатувати
долегати
долегливий
долегливість
долежати
долежка
долежування
долежувати
долежуватися
долемзати
доленька
долетіти
доливання
доливати
доливатися
долигатися
долизати
долизувати
долизуватися
долина
долинистий
долинка
долинкуватий
долинний
долинонька
долинути
долиняник
долити
долище
долі
долів
долівка
долівлиць
долівонька
долігати
долігливий
долігливість
доліжно
долізти
долілиць
долініж
доліпити
доліплювати
доліський
долітати
долітце
долічити
долічувати
долічуватися
долішній
долляти
Долник
долов
доловити
доловлювати
доложити
долок
доломина
долонечка
долонько
долоньковий
долоня
долото
долочко
долошка
долубай
долубати
долубатися
долузати
долупати
долупатися
долупити
долупитися
долупуватися
долучати
долущити
долущування
долущувати
долущуватися
дольній
долюблювати
доля
дом
дома I
дома II
домагання
домагатися
домазати
домазувати
домальовувати
домалюватися
доманити
домарити
домаритися
домарь
домаха
домацатися
домацуватися
домашній
домаювати
домелювати
домести
домець
домивати
домиватися
доминати
домирити
домиритися
домисел
домислитися
домислюватися
домити
домичок
домишлятися
Гука́ння, -ня, с. Крикъ, окликаніе, зовъ.
Жахну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ гл. жахати. 1) Пугнуть. 2) Броситься, побѣжать. Вовк так і жахнув у лозняк. Тоді запорожці як жахнули! так чисто все забрали, а татар на ґамуз порубали. КС. 1882. XII. 591. 3) Вспыхнуть, вырваться (о пламени) Солома в сінях так і жахнула. Г. Барв. 458.
Обкорити, -рю́, -риш, гл. = обкорувати. Вх. Зн. 42.  
Одягний, -а, -е. = одіжний 2. Г. Барв. 380, 104. К. ЧР. 223. Червона як рожа та таки й одягна. Кв. І. 133. Сам одягний — таки зовсім як міщанин. Ном. стр. 219. Ум. одягне́нький. О. 1862. IX. 68.
Отратитися, -чуся, -тишся, гл. = утратитися. Оженився сіромаха та й думку думає: оженився, отратився, та й щастя немає. Чуб. V. 382.
Призапаситися, -пашуся, -сишся, гл. Запастись. Призапасилась, щоб було надовго. Конст. у.
Провід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство, веденіе. Ком. Пр. № 1091. давати провід. Руководить. 2) Провожаніе, а также люди, провожащіе кого либо. З музиками, з проводом провожали гостей. Левиц. Пов. 183. Похоронная процессія: духовенство съ хоругвями и народъ за гробомъ. О. 1862. IX. 52. Бучно з проводом ховали попівну. Н. Вол. у.
Росходжуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. росходи́тися, -джуся, -дишся, гл. 1) Только сов. в. Заходить, приняться ходить. Ти, козо, росходися, розвеселися. Грин. III. 55. Росходилась, як квочка перед бурею. Ном. 2) Усиливаться, усилиться (о вѣтрѣ); сердиться, разсердиться, выйти изъ себя, войти въ азартъ; капризничать, раскапризничаться. Еней і сам так росходився, як на аркані жеребець. Котл. Ен. Мала дитина не давала досі вночі спокою і часом росходжувалась саме при гостях. Левиц. І. 355. Росходився, як московський постіл. Ном. № 3414.
Сміттюга, -ги, ж. Ув. отъ сміття. Множество сору. (Залюб.).
Тяганина, -ни, ж. 1) Тасканіе. 2) Возня, хлопоты. Рк. Левиц. 3) Волокита (судебная). Борз. у. На тяганину пішло. Конст. у. Ум. тяганинка.
Нас спонсорують: