Гартовня, -ні, ж. Печь для обжиганія кирпичей.
Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Вони на нас зуби гострять. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. Язики на мене гострять.
Зві́рити, -ся. Cм. звіряти, -ся.
Кила, -ли, ж. Грыжа.
Купа, -пи, ж.
1) Куча, груда. Кров'ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять.
2) Толпа, сборище, скопленіе. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Простували козаки невеличкими купами до Лубень.
3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами.
4) = купина. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т. е. черти).
5) до купи. Въ одно мѣсто. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. у купу. Вмѣстѣ. У купу скласти. у-купі. Cм. укупі. Ум. купка, купонька, купочка. Треба понасипати по купці жита. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Жито половіє, а в житі пупка мону голубо цвіте. Чужі матері гуляють купочками. Листи... перечитавши, у купочку склавши.
Ма́рни́й, -а, -е. 1) Пустой; тщетный, напрасный. У мене син марного слова не скаже. Розгнівався мій миленький та за марне діло. Та я прокляв його оселю марну. 2) Худой, болѣзненный на видъ. Сестро ж моя, сестро, сестро дорогая! Ой чого ж ти, сестро, на личку марная?
Мости́на, -ни, ж. 1) Половица. Ой зірви, синку, в коморі мостину, сховай, синку, чужую дитину. 2) Полъ.
Подарунок, -нка, м. Подарокъ. Шкода твоїх подарунків, що їй дарував. Благайте його, панотченьку, й словами, й подарунками. Ум. подаруночок.
Увібратися, уберуся, -решся, гл. = убратися. А надовго вашої роботи буде? — Та коли б у два тижні ввібралось.
Хавтура, -ри, ж. = хавтур.