Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дратувати
дратуватися
драч
драча
драчка
драчкувати
древина
древко
древній
древо
древоруб
дреглі
дрегло
дрегнути
дрегота
дреґес
дременути
дремлик
дремлюга
дренути
дренчати
дрепенути
дрешпак
дриветня
дривотень
дригавиця
дриглі
дригтіти
дриґ
дриґавка
дриґання
дриґати
дриґатися
дриґез
дриґнути
дриґонути
дриґулька
дриженець
дриженина
дрижифіст
дриз
дриза дати
дризнути
дриль
дрилювати
дриля
дримба
дримбати
дриндати
дриндом
дрипи
дрискуля
дрисливий
дрисливиці
дрислівка
дрисля
дрислявка
дрислячий
дрисня
дристати
дристокоз
дристун
дристуха
дрись!
дришля
дріб
дрібен
дрібка
дрібковий
дрібний
дрібнистий
дрібнити
дрібнитися
дрібниця
дрібнісінький
дрібнісінько
дрібніти
дрібно
дрібногляд
дрібноголовий
дрібнолистий
дрібнота
дрібнюній
дрібняки
дрібок
дріботання
дріботати
дріботун
дріботуха
дрібочок
дрібошити
дрібушечки
дрібушити
дрібушки
дрібцювати
дрібчатий
дріб'язкий
дріб'язок
дрівітня
дрівця
дрігавиця
дрігота
дріготіти
дріжаки
дріжання
дріжати
дріжджити
дріжджі
дріжова
дріжчі
дрізд
дрізки
дрійнути
дрік
дріма
дрімак
дрімання
дрімати
дріматися
дрімки
Банита, -ти, м. Изгнанникъ. Король мене банитою вигнанцем оголосив по Польщі і Вкраїні. К. Бай. 69.
З'остріти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться острымъ, болѣе острымъ. зима з'остріла. Зима сдѣлалась болѣе холодной. Вх. Лем. 420.
Писанка, -ки, ж. 1) Пасхальное яйцо, расписанное разноцвѣтными узорами. Чуб. VII. 385. 2) Санки-писанки. Изукрашенныя сани. Ей через гору Галилейськую, там от мі біжат санки-писанки. Гол. II. 13. Ум. писаночка.
Підгатити Cм. підгачувати.
Побасувати, -су́ю, -єш, гл. О лошади: пробѣжать галопомъ, поскакать.
Повеселити, -лю́, -лиш, гл. Порадовать. Не повеселила ти нас, живучи з своїм Василем. Кв.
Помело, -ла, с. 1) Метла. Зробив батько помело, — три дні хати не мело. Чуб. V. 1136. 2) Тряпка на длинной палкѣ для чищенія трубъ отъ сажи. Харьк. 3) Раст. Viscum album, омела. Вх. Лем. 453. Ум. помельце́. Помельце замело. ЕЗ. V. 128.
Потріщати, -щу́, -щи́ш, гл. Потрещать.
Устромляти, -ляю, -єш, сов. в. устромити, -млю, -миш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, вонзить. З сим словом меч свій устромляв в роззявлений рутульця рот. Котл. Кн. VI. 90. Щоб міг, то він би ніж в мене встромив. Ном. № 9559. Голки не було де встромити, — такая тѣснота, давка. Ном. № 827. 2) Вставлять, вставить, опустить куда, всунуть. Сиділа, ноги устромила в гарячий попіл. Шевч. 342. Одіткнув верх, устромив туди пику. Рудч. Ск. І. 182. Розпалить люльку і устромить йому в рот. Стор. І. 64. встромити очі в землю. Потупиться. Устромила очі в землю і слова не промовить. Стор. І. 84.
Хрякатися, -кається, гл. безл. Откашливаться. Від люльки хрякається, та й легше у грудях. Лебед. у.
Нас спонсорують: