Ганьбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) = ганити, ганьбити. Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна.
2) — ким. Браковать, порочить, презирать. Дівка ганьбує ним. Да чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш?
3) Жить безчестно. Судив мені Бог та й п'яниченьку мужа, що він п'є і ганьбує, та ще й дома не ночує.
Завору́ха, -хи, ж. 1) Движеніе (въ толпѣ). 2) = заверюха.
Залину́ти, -ну́, -неш, гл. Залетѣть.
Збур'Янува́тіти, -тію, -єш, гл. О травѣ: засориться сорными травами.
Ме́рзти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, — нехай ухо мерзне. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді.
Планиця, -ці, ж. Часть забора отъ столба до столба.
Роздоюватися, -ююся, -єшся, сов. в. роздоїтися, -доюся, -їшся, гл. О коровѣ: начать хорошо доиться, когда вымя отъ доенія сдѣлается болѣе мягкимъ. Поки роздоїться корова, то туга на доїння.
Скупник, -ка, м. Скупщикъ.
Туртус, -са, м. Стукъ, грохоть. Наче табун коней женуть.... Кругом хати бігає, шукає, гукає; такий туртус, аж хата двигтить.
Хвицати, -цаю, -єш, гл. О лошади: бить задними ногами. Помалу ходіть коло коня, бо він хвицає. Знай, кобило, де брикати, а тут тобі вже не хвицати.
