Дробина́, -ни́, ж. соб. 1) Домашнія птицы. 2) Мелкія пресмыкающіяся, также черви. хай йому́ дробині́ сни́ться! — нехорошее пожеланіе мертвому. 3) Дрова изъ тонкихъ вѣтокъ. 4) Мелкія вещи. 5) Мелькія деньги. 6) Мелкіе куски. Посікли Ігнатка, посікли братка на.... дробину.
Запла́в, -ву, м. = заплава 2. Ми таки їздили човником, де більший заплав хворосту, гілочок, що вода зносила по весні, — там ми й збірали його.
Навви́передки нар. Въ перегонку, взапуски. Біжать жидки наввипередки, один другого не дожене.
Нако́ркуватий, -а, -е. Съ большими каблуками. Черевик, черевик да накоркуватий, — чи ти мене не пізнав пришолопкуватий?
Обіцятися, -ця́юся, -єшся, гл. Обѣщаться. Він мені обіцявся теличку, та хоч би свинку дав. Обіцявся всім дружкам по перстінку дати.
Плужити, -жу, -жиш, гл.
1) Пахать плугомъ. Плужили, волочили та сіяли.
2) Везти, идти хорошо. Поки щастя плужить, поти й ворог служить. Не плужило йому якось: чи скотину заведе, чи свининку, чи кобилу... — гледи й подохне, або вовк поїсть.
Позамокати, -каємо, -єте, гл. Замокнуть (во множествѣ).
Пригніздитися, -джуся, -дишся, гл. Присѣсть, присосѣдиться. Коли чого просити має, то добрий одгадає час і к чоловіку пригніздиться, прищулиться, приголубиться.
Роботящий, -а, -е. Работящій, трудолюбивый. Ручки ж мої роботящі, чом не робите?
Роздушити, -шу́, -шиш, гл. Раздавить.