Бер, -ру, м. То же, что и кладка. Небольшой мостикъ изъ бревенъ, шириной въ два бревна.
Бійка, -ки, ж. Драка. Лайка — не бійка: в боку не болить.
Білобокий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Ум. білобокенький.
Доме́ць, -мця́, м. Дворецъ. Я чув, що у Київі домець царський строїться.
Зрадливий, -а, -е. Измѣнчивый, склонный къ измѣнамъ. Моє серце зрадливсє звичаю не знає. Ой хортуно зрадливая, що ж ти виробляєш? Дала серцю зазнатися, з милим розлучаєш.
Мільга́, -ги́ и мілька, -ки́, ж. Мелюзга, мелкая рыба. Мільки натяг на двадцять карбованців з озера.
Нама́нювати, -нюю, -єш, сов. в. намани́ти, -маню́, -ниш, гл. Приманивать, приманить, наманивать, наманить. Нарвав квіточок, наманив дівочок. Я закличу музики та наманю хлопців. Давай до себе наманювати людей.
Немилий, -а, -е. 1) = нелюбий. Світ мені став немилий. Усе немиле, як здоров'я нема.
2) = нелюб. Лучче ж умерти, ніж з немилим жити.
Обшугувати, -гую, -єш, сов. в. обшуга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Очищать, очистить отъ шелухи (гречу). Обшугаю гречку на крупи.
2) Обрывать, оборвать вѣтромъ, оббить (о листьяхъ дерева). Найдуть на тебе буйнії вітри з лютими морозами, кору обіб'ють... листя обшугають.
Скуб меж. Дергъ! (о выдергиваніи волось, пера и пр.). Скуб, та й висмикнула з нього перо.
