Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Зали́жник, -ка, м. Полка, гдѣ кладуть ложки.
Звика́ння, -ня, с. Привыканіе.
Непокора, -ри, ж. Непокорность.
Підсусіддя, -дя, с.
1) Состояніе підсусідка.
2) соб. = підсусідки.
Повільний, -а, -е. 1) Свободный, вольный. Ти ж мій повільненький світу!
2) Свободный, просторный. Шапка повільна.
3) Умеренный, легкій. Торік зіма була повільна. Повільний огонь.
4) Медленный. Ум. повільненький.
Подешевити, -влю, -виш, гл. Продешевить.
Прочищатися, -щаюся, -єшся, сов. в. прочиститися, -щуся, -стишся, гл. Прочищаться, прочиститься. Випийте кубочок меду, то горло й прочиститься.
Розора, -ри, ж.
1) = і. розор.
2) = ii. розор. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору.
Трояндовий, -а, -е. Свойственный розѣ, относящійся къ ней.
