Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дмухати
дмухач
дмухнути
дмухонути
дмучка
дневник
днедавній
днесь
днешній
днина
днити
дниця
днище
дніпер
дніпровий
дніпрянщина
дністер
дністровий
дністрочок
дністрянщина
дніти
дно
днювання
днювати
до I
до II
доба
добавити
добавка
добавляти
добажатися
добазарувати
добазаруватися
добалакати
добалакатися
добасуватися
добачати
добенькетувати
добенькетуватися
доберегати
добивання
добивати
добиватися
добити
добиток
добих
добич
добичник
добиччаний
добігати
добігатися
добігти
добігтися
добіддя
добідній
добілити
добіляти
добілятися
добір
добірання
добірати
добіратися
добірний
доблагати
доближатися
доборотися
добрання
добре
добрезний
добрести
добрехати
добрехатися
добречко
добривечір
добрий
добрина
добрити
добритися
добрі
добріненький
добрість
добріти
добрішати
добро
добробут
добровільний
добровільно
доброгласний
доброграй
доброграйка
добродбай
добродієчка
добродієчко
добродій
добродійка
добродійний
добродійство
добродіяти
доброкваска
добромовний
добросердий
добросердо
добрословне
добростливий
доброта
добротворець
добротливий
добротливість
добротливо
добротний
добротність
добротно
доброхітний
доброхіть
доброчинець
доброчинити
доброчинний
доброчинність
добряга
добряче
Анци́христ, -та, м. Антихристъ. Употребляется какъ бранное слово. При кінці світа покажесь анцихрист. Гн. II. 79. Анцихрист то знає! Чортъ его знаетъ! Фр. Пр. 7.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. Н. П. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319. 3)кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Закандзю́блюватися, -лююся, -єшся, сов. в. закандзю́битися, -блюся, -бишся, гл. Загинаться, загнуться (крючкомъ). Ніс закандзюбився як у кобця. Стор. МПр. 4. воно́ такі́ї на діло закандз́́юбилось. Ном. № 10010. Похоже, какъ будто что-то изъ этого и выйдетъ.
Зношати, -ша́ю, -єш и зно́шувати, -шую, -єш, гл. = зно́сити. Вх. Лем. 420.
Напоро́ти Cм. напорювати.
Позраджувати, -джую, -єш, гл. Измѣнить (о многихъ, многомъ).
Понурити, -рю, -риш, гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. МВ. І. 64. Очі понурив у землю. Кв.
Присіяти Cм. присівати.
Роківщина, -ни, ж. = рокове. К. МБ. X. 3. Се засуджена попівська від них роківщина. К. МБ. X. 7.
Шерсткий, -а, -е. Жесткій, шероховатый. Наші голосні і зголосні літери в його виходили такими шерсткими. Левиц. І. 163. О кожѣ человѣка: шероховатый, загрубѣлый. А руки ... шерсткі та чорні. Св. Л. 15.
Нас спонсорують: