Відродження, -ня, с. Возрожденіе.

Дочі́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. дочеса́тися, -шуся, -шешся, гл. Дочесываться, дочесаться.

Змерзнути, -гну, -неш, гл. Смерзнуть, озябнуть. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. Ном. № 1582. О, та й змерз же я цупко! Кв. Драм. 5. Зняв шапку, привітався... «Змерз», каже. МВ. ІІ. 26. Дайте нам пироги, бо ми змерзли в ноги. Чуб. III. 431.

Непорядний, -а, -е. Безпорядочный. Всі вони, сі нехворощане, якісь завзяті та непорядні. Скотину б'ють, не доглядають зімою. Г. Барв. 154.

Орляка, -ки, м. Большой орелъ. Тихо знявсь орляка з скелі, сизі крила роспустив. Щог. Сл. 123.

Позакопувати, -пую, -єш, гл. Закопать (многое, многихъ). Біля замку позакопували (броню). Стор. МПр. 110. Я знаю, де запорожські скарби позакопувані. КС. 1883. І. 32.

Розводити, -джу, -диш, сов. в. розвести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Разводить, развести, разлучать, разлучить. Хто нас розведе, то з ума зведе. Чуб. V. 260. 2) Разводить, развести (мужа съ женой). Як Бог дастъ, що моя дочка одужає, я буду судити вас судом, буду просити розвести вас. Левиц. І. 521. 3) Разнимать, разнять, разъединить, раздвигать, раздвинуть. Схопив її за руку, — рук не розведе. Кв. І. 201. Очей, що заплили йому горілкою, не розведе. Кв. І. 239. Густі вишні.... били його тонкими гіллячками по лиці. Він мусив розводити руками гілля й затуляти лице й очі. Левиц. Пов. 191. 4) Въ пилѣ зубья: разводить, развести, чтобы одинъ былъ въ одну сторону, а другой въ другую. В тілі зуби розведені. МУЕ. III. 27. 5) Разводить, развести, разжижать, распускать, распустить, разбавлять, разбавить. Кв. I. 109. Скількісь пляшок запевне водою розведеної горілки. Г. Барв. 31. 6) Разгонять, разогнать, разсѣять. Бажає батенька, щоб розвів її тугу. Кв. І. 17. 7) Разводить, развести, расплаживать, расплодить. В чужій кошарі овець не розведеш. Ном. № 9659. Любив він і садки розводити. Стор. II. 117. 8) Разводить, развести, разложить (огонь). Огонь чималий розвели. Шевч. 339. І розвели пожар чималий. Котл. Ен. 9) Пространно излагать, изложить, распространяться. Cм. розводитися 4. Хто слухає се просте слово з розумом, тому не треба широко розводити, яка б то велика користь була народові од сього нового засіву. К. (О. 1862. III. 23).

Росколотити, -ся. Cм. росколочувати, -ся.

Рукописний, -а, -е. Рукописный. Рукописний збірник. Стор. II. 153.

Смутно нар. Грустно, печально. В труби та в жоломійки смутно-жалібно вигравають. ЗОЮР. І. 120. смутно себе ма́ти. Быть грустнымъ, печальнымъ, грустить, печалиться. Там сидить ясний соколонько, смутно має, жалібненько квилить-проквиляє. ЗОЮР. І. 28. Козаки теє зачували, смутно себе мали, тяжко здихали. Макс. Ум. смутненько, смутнесенько. Було смутнесенько небозі. Греб. 320.