Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

духвати
духівниця
духівня
духнути
духовенство
духовий
духовик
духовина
духовитий
духовний
духовниця
духопел
духопелити
духота
дуча
дучай
дучайка
дучейка
дучечка
дучійка
дучка
дучковий
душа
душарка
душевний
душенина
душенька
душенятко
душистяй
душити
душитися
душиця
душівка
душіти
душка
душкувати
душман
душний
душно
душогуб
душогубець
душогубка
душогубний
душогубник
душогубниця
душогубство
душок
душохват
дуявиця
дхнути
дхнутися
дьогнути
дьоготь
дьогтьовий
дьогтяр
дьокул
дьор
дьорка
дьюндзя
дюдінька
дюдя
дюк
дюрка
дя
дябель
дявіл
дяволяка
дягель
дяглиця
дядечко
дядик
дядин
дядина
дядини
дядинин
дядинка
дядьків
дядько
дядьо
дядьчин
дядюсь
дядюшка
дядя
дяк
дяка
дяків
дяківна
дяківнин
дяківня
дяківство
дяківський
дякон
дяконенків
дяконенківна
дяконенко
дяконенченко
дяконенчиха
дякониха
дяконишин
дяконів
дяконівна
дяконівнин
дяконувати
дяконча
дякування
дякування 2
дякувати
дякувати 2
дятел
дятини
дятлина
дятлів
дятловина
дяченків
дяченківна
дяченко
дяченько
дяченя
дяченятин
дячити
Кватирувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425.
Клапач, -ча, м. 1) Прозвище собаки (съ большими ушами?). Вх. Зн. 25. 2) Болтунъ. Желех. 3) Родъ кривого ножа. Вх. Уг. 244. Ум. клапачик.
Кровавий, крова́вити и пр. Cм. крівавий, крівавити и пр.
Маця́, -ці, ж. 1) = маца. 2) Недотрога, важная особа. Дивись, яка маця! Буцім і доторкнутись до неї не можна, пручається. Подольск. г.
Повнобокий, -а, -е. Съ выпуклыми боками. І все те (товар), знаєте, викохане таке, повнобоке. Сим. 211.
Розуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Понимать. Так мені сталося, наче я дитина мала: не розумію нічого, не знаю, не памятаю. МВ. ІІ. 13.
Слинько, -ка, м. Слюнявый.
Товкти, -вчу, -чеш, гл. 1) Толочь. Засипав у ступу проса і став товкти. Рудч. Ск. II. 166. Хто товче, той хліб пече. 2) Колотить, бить. Заведуться ляхи з козаками і почнуть один одного товкти та шпарить. Стор. МПр. 45. А дід бабу товче, товче, що нерано млинці пече. Грин. III. 314. 3) Твердить. Що-дня одно товкла: «веди, та й годі». Рудч. Ск. II. 55.  
Трястя, -ті, ж. = трясця. Котл. Ен. ІІІ. 13. Мене трястя схопила та трясе так, що мені гості не в думці. Левиц. І. 420.
Цвіткований, -а, -е. Украшенный. Пояс сріблом цвіткований. МВ. Галера цвіткована, мальована. АД. І. 210.
Нас спонсорують: