Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

духвати
духівниця
духівня
духнути
духовенство
духовий
духовик
духовина
духовитий
духовний
духовниця
духопел
духопелити
духота
дуча
дучай
дучайка
дучейка
дучечка
дучійка
дучка
дучковий
душа
душарка
душевний
душенина
душенька
душенятко
душистяй
душити
душитися
душиця
душівка
душіти
душка
душкувати
душман
душний
душно
душогуб
душогубець
душогубка
душогубний
душогубник
душогубниця
душогубство
душок
душохват
дуявиця
дхнути
дхнутися
дьогнути
дьоготь
дьогтьовий
дьогтяр
дьокул
дьор
дьорка
дьюндзя
дюдінька
дюдя
дюк
дюрка
дя
дябель
дявіл
дяволяка
дягель
дяглиця
дядечко
дядик
дядин
дядина
дядини
дядинин
дядинка
дядьків
дядько
дядьо
дядьчин
дядюсь
дядюшка
дядя
дяк
дяка
дяків
дяківна
дяківнин
дяківня
дяківство
дяківський
дякон
дяконенків
дяконенківна
дяконенко
дяконенченко
дяконенчиха
дякониха
дяконишин
дяконів
дяконівна
дяконівнин
дяконувати
дяконча
дякування
дякування 2
дякувати
дякувати 2
дятел
дятини
дятлина
дятлів
дятловина
дяченків
дяченківна
дяченко
дяченько
дяченя
дяченятин
дячити
Безчеревий, -а, -е. Безбрюхій. За горою кам'яною безчерева сучка бреше. (Загадка: терниця). Грин. І. 250.
Зга́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. згада́тися, -да́юся, -єшся, гл. Вспоминаться, вспомниться.  
Здира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = здератися.
Отаборитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Расположиться лагеремъ. От він (царь) і отаборився над морем. Рудч. Ск. II. 89. 2) Расположиться обозомъ, установить возы, остановиться. Пооравши, ми отаборились у долині на степу. Борз. у. Отаборились весільні за ворітьми у батька молодої, бо ворота були зачинені.
Парняга, -ги, м. Ув. отъ парень. Грин. II. 341.
Прикочувати 1, -чую, -єш, гл. Прикочевать; прибыть. Начувайтеся, завтра всі до вас прикочуємо.
Розмандруватися, -руюся, -єшся, гл. Предаться странствованію, бродяжничеству.
Смородина, -ни, ж. 1) Черная смородина, Ribes nigrum. Калину ламаю, смородину ріжу. Чуб. V. 85. 2) Смородина. Хороводная весенняя дѣвичья пѣсня.
Створитель, -ля, м. Создатель, творець.
Цимбалист, -та; цимбалиста, -ти; цимбалистий, -того, м. Играющій на цымбалахъ. А Яровенко цимбалиста привів. Алв. 21. Казав басиста, що бачив цимбалиста. Ком. Пр. № 782. Це таке солодке, як цукор. — Або ти їв цукор? — Мені росказував цимбалистий, а йому говорив басистий, що як вони у жидів грали весілля, то жиди їли, — і такий, каже, солодкий, що аж страх. Ном. № 7809. (одм.).
Нас спонсорують: