Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзеленьчати
дзенгель
дзендзелик
дзендзелія
дзень!
дзенькати
дзеня
дзер
дзера
дзеренчати
дзерівний
дзеркало
дзеркальний
дзеркальня
дзеркальце
дзерно
дзєкало
дзєкання
дзєкати
дзєма
дззз!
дзибнути
дзиг
дзиготіти
дзиґ!
дзиґа
дзиґар
дзиґарі
дзиґармайстер
дзиґарний
дзиґарок
дзиґати
дзиґлик
дзиґликовий
дзиґличок
дзиґльований
дзиґлятко
дзиґнути
дзидзикати
дзижчання
дзиз
дзизкучий
дзизнути
дзизчання
дзизчати
дзинґель
дзиндзик
дзиндзикати
дзиндзоокий
дзинчати
дзирчати
дзичати
дзіґерай
дзіндзівер
дзіндзора
дзміїв
дзмій
дзуґа
дзудзуриха
дзус
дзьоб
дзьобавка
дзьобань
дзьобенка
дзьоблинка
дзьобня
дзьобро
дзьопа
дзьоркач
дзьоха
дзюб I
дзюб! II
дзюба
дзюбак
дзюбанець
дзюбаний
дзюбань
дзюбастий
дзюбати
дзюбатий
дзюбик
дзюбка
дзюбнути
дзюбок
дзюбун
дзюндзя
дзюр I
дзюр! II
дзюра
дзюрити
дзюркнути
дзюрком
дзюркотати
дзюркотливий
дзюркотонька
дзюрочка
дзюрчання
дзюрчати
дзяб
дзябканистий
дзябра
дзяв!
дзявкало
дзявкання
дзявкати
дзявкотіти
дзявкун
дзяволити
дзяма
ди
диб!
диба
дибання
дибати
диби
дибитися
дибиці
дибка 1
дибка 2
дибки I
Батьківський, -а, -е. = батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. батьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав батьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. І. 115.
Бренькати, -каю, -єш, гл. 1) = бринькати. Рудч. Ск. І. 18. 2) = брехню завдавати. Св. Л. 288.
Гро́бний, -а, -е. Гробовой, могильный. Годі його буде і до гробної дошки забути. Федьк.
Звіро́та, -ти, ж. соб. Звѣрье.
Иноземний, -а, -е. Иноземный, иностранный. Заводить усе в своїх домах по иноземному. К. Гр. Кв. VII.
Мору́гий, -а, -е. Рыжій или темно-сѣрый съ темными полосами. Васильк. у. Киця моруга. ХС. II. 192.
Різбарь, -ря, м. Рѣзчикъ, ваятель, скульпторъ. Угор.
Словесність, -ности, ж. 1) Словесное извѣстіе, словесное сообщеніе. Та од. вас ні письмане перечуєш, ні словесности не перекажеш. Н. п. 2) Словесность. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7.
Стигнути, -гну, -неш, гл. 1) Простывать, остывать. Чому ти борщу не їси? — Гарячий дуже, нехай стигне. 2) Застывать, застыть. Кров ллється, аж по землі стигне. Св. Л. 285. 3) Созрѣвать. Не чіпай же яблук, нехай собі стигнуть, то кращі будуть.
Струйний, -а, -е. О голосѣ: пріятный, мелодическій. Який в його голос був струйний. МВ. ІІ. 93.
Нас спонсорують: