Вахлай, -лая, м. Вахлакъ. І так собі ніби нікчемний народ, вахлаї такі.... ходять було схилившись.
Вижуритися, -рюся, -ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався.
Доскака́ти Cм. доскакувати.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Ум. дубячо́к.
Запані́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забарствовать. Недавно я запаніла. Мася думала собі: мабуть я, хоч і запанію, а не буду погорджати простими дівчатами. Що ти запанів, що і на роботу не йдеш?
Навздогі́нці нар. = навздогін. Навздогінці не націлуваться.
На́дити, -джу, -диш, гл. 1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. (Річки) надили дівчат у чисту воду. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Там здобиччу ти надив козака. Старосвітські співаки, надючи гарним словом ухо людське, на добро, на милосерде наставляли. 2) Ловить удочкой рыбу. Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина.
Промовляти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Стиха словами промовляє. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила.
Світовий, -а, -е. 1) Утренній. Да зійшла зоря да вечірняя, зійде світова. Світова зоря, зірниця. Поки світові півні заспівають.
2) Живущій въ свѣтѣ. Тут, світові. зважте, люде, що то в онім пеклі буде.
3) Всесвѣтный, міровой. Світовий закон.
4) Извѣстный всему свѣту. Світовий брехун.
5) Житейскій. Світові роскоші. Поговоримо про се да про те світове.
6) Житейскій, обыкновенный, естественный, общепринятый. Се світове. Світове діло.
Шпунт, -та, м. Пуншъ. Там пани чаї та шпунти п'ють.