Билянка, -ки, ж. = бандурчанка.
Добря́га, -ги, м. Добрый человѣкъ, добрякъ. А сі добрі люде найдуть тебе етюде: і на тім світі, добряги, тебе не забудуть.
Доріка́ти, -ка́ю, -єш, одн. в. дорікну́ти, -ну́, -не́ш, сов. в. дорікти́, -речу́, -че́ш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. Дорік парубок гірко. Мені за вас люде дорікають. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. «Катре!» — дорікнула мати.
Знизити, -ся. Cм. знижати, -ся.
Лясь! меж. Хлопъ! шльопъ! щелкъ! Лясь дверима, аж глина з стелі посипалась. Хоч лясь, та тільки не цурайсь. Лясь зубами.
Москалю́га, -ги, м. Ув. отъ москаль.
Побевкати, -каю, -єш, гл. Позвонить въ колоколъ нѣкоторое время.
Понурий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає.
2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Понурі думки.
Привабити Cм. приваблювати.
Росточувати, -чую, -єш, сов. в. росточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Разбрасывать, разбросать, раскидать, развѣять. Расточено, поволочено по сінях. Тоді вигуби їх. Боже, росточи, розвій, як сміття.
2) Разливать, разлить изъ бочки по бутылкамъ. З) Увеличивать, увеличить (зданіе, одежду). Ми оце будемо церкву росточувати. Рукава вузькі, треба росточити.
4) Истачивать, источить, изгрызать, изгрызть. Ян ню впали вуши, блохи і всілякий гид, то такой ї на місці расточили.