До́від I, -воду, м. 1) Доказательство, доводъ. Доводами доведений. Що казати перед громадою, які доводи давати. Тиха Кирилова мова, щира та тепла порада, розсудливі доводи не раз спиняли гіркі батькови скорботи. 2) До́від да́ти чому. Управиться, сладить. Не дав доводу ділові. Він готовому доводу не дав, а то щоб придбав ще.
Затріпота́ти, -почу́, -чеш, гл. = затріпотіти. Затріпотало... серце.
Зімовни́к, -ка, м. Зимнее жилице запорожца внѣ Сѣчи. Сидів він зімовником серед дикого степу на Низу.
Ізб.. Cм. зб.
Лисиччу́к, -ка, м. Сынъ лисицы. Лисиччука запер під лавку.
Любі́сінько нар. Чрезвычайно пріятно, ч. мило, ч. хорошо.
Плотовець, -вця́, м. Раст. Nicotiana rustica.
Рублінник, -ка, м. Одинъ изъ древорубовъ, которому поручено на особыхъ щепкахъ отмѣчать нарѣзками счетъ проработанныхъ каждымъ дней или срубленныхъ деревьевъ.
Човгатися, -гаюся, -єшся, гл. = човгати. Хтось у саду, мов чуже, човгається.
Щабель, -бля, м. Перекладина въ передвижной лѣстницѣ, также въ полудрабку. Упала з драбини, щабель уломився.