Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

джерело
джереловий
джерельний
джерельце
джереляний
джерелястий
джеркотання
джеркотати
джерло
джермала
джермари
джермелити
джермелитися
джермело
джермелувати
джермельце
джеря
джємори
джигало
джигати
джигатися
джигнути
джигонути
джиґ!
джиґавка
джиґели
джиґиря
джиґра
джиґун
джиґуха
джиджулити
джиджулитися
джиджулуха
джиджуритися
джиджуруха
джижчати
джиле!
джинджигилястий
джинджор
джинджуристий
джирчати
джіворонок
джінджура 2
джміль
джоболда
джоґан
джойка
джолґонути
джоло
джоломія
джолонка
джонва
джорелистий
джорелитися
джорело
джоя
джуґан
джуґля
джуклити
джулий
джумак
джумачиха
джумига
джумиха
джунджовий
джупельце
джупло
джур
джура 2
джурґа
джурджя
джуронька
джурчати
джусь!
джут
джуфо
джяворонок
дзбан
дзбанок
дзвеніння
дзвеніти
дзвенкач
дзвенячий
дзвизнути
дзвізчати
дзвін
дзвінець
дзвіниця
дзвіничний
дзвінка
дзвінкий
дзвінковий
дзвінкоголосий
дзвінний
дзвінник
дзвінок
дзвіночок
дзвонариха
дзвонарів
дзвонарівна
дзвонарський
дзвонарь
дзвонець
дзвоник
дзвонити
дзвониця
дзвоничок
дзвяга
дзвяк I
дзвяк! II
дзвякало
дзвякати
дзвякнутися
дзвякотіти
дзеленець
дзелений
дзеленка
дзелень!
дзеленькати
дзеленькотіти
Абшитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Давать отставку, увольнять.
Гаїна, -ни, ж. = гай. В зеленій геїні, при низькій долині, козак грає і співає о любій дівчині. Гол. І. 386.
Джа́рка, -ки, ж. = Чарка. А я йому джарку вина, меду дві. Гол. II. 579.
Жилля́р, -ра́, м. Крестьянинъ-земледѣлецъ, не имѣющій земли, бобыль. Угор.
Замі́тли́вий, -а, -е. Наблюдательный. Панич Павлик у нас дуже замітливі. Лохв. у. Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться. Грин. III. 311.
Перепрасувати, -су́ю, -єш, гл. Вновь выгладить.
Переспати, -сплю́, -пиш, гл. 1) Проспать извѣстное время. От велика біда, що переспав козак одну ніч із ляхівкою. К. ЦН. 225. Зайшло ясне красне сонце нічку переспати. Млак. 88. 2) Сномъ избавиться отъ чего. Спи, сину, може переспиш (хворобу). Мир. ХРВ. 56.
Підчеревий, -а, -е. Подбрюшный.
Шептій, -тія, м. = шептун. Треба йти до шептія, щоб пошептав корові. Волч. у.
Шуляк, -ка, м. 1) = шуліка. Як я не бачу, де випускаю курчата, так щоб не бачив їх шуляк. Чуб. І. 63. 2) = шулик 2. Уже у вашій капусті й шуляки. Сумск. у. 3) = шульок = шулка. Kolb. І. 51. 4) Названіе вола съ рогами нагнутыми внизъ такъ, что концы ихъ опускаются ниже лба. КС. 1898. VII. 45. Ум. шулячо́к. Чуб. II. 16.
Нас спонсорують: