Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Бороло, -ла, с. Разсѣлина въ скалѣ, ущелье. Вх. Зн. 20.
Боцюн, боцян, -на, м. Аистъ, Ciconia.
Брескиня, -ні, ж. Абрикосъ, Passica vulgaris. Гол. II. 701. Ум. брескинка.
Відкопування, -ня, с. Откапываніе.
Вітрячок, -чка, м. Ум. отъ вітря́к.
Гвер, -ра, м. Ружье. Федьк. І. 4.
Загу́татися, -таюся, -єшся, гл. Зазѣваться; забыть объ окружающемъ при видѣ чего. Загутався, як таку красоту побачив. Вх. Зн. 19.
Колисанка, -ки, ж. = колиска 1. Ум. колиса́ной(нь)ка. В тих яворах висить скобойка, а в тій скобойці колисанойка, в тій колисанці сам милий Господь. Гол. II. 41.
Підхарчити, -чу́, -чи́ш, гл. = підхарчувати.
Проказувати, -зую, -єш, сов. в. проказати, -жу, -жеш, гл. 1) Говорить, проговорить. Скоро се брат проказав, так і зняв кресаню. Федьк. 2) Диктовать, продиктовать. Ном., Передм. І. Ой, добродію! та будьте ж милостиві, треба ще писати... іще не все я проказала. МВ. І. 50. 3) При обученіи: говорить, сказать что либо, что ученикъ долженъ повторить за учителемъ. ЗОЮР. І. 50.
Нас спонсорують: