Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Божевільник, -ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.
Бомкати, -каю, -єш, гл. Болтать, разсказывать не очень правдоподобное. Щось там люде бомкают. Фр. Пр. 107.
Віть за віть оддати. Отплатить тѣмъ же, воздать равнымъ за равное. Мкр. Н. 35.
Добрі нар. Едва. Добрі мене собаки не з'їли. Гол. ІІІ. 407.
Запиндю́читися, -чуся, -чишся, гл. Заважничать, задрать носъ.
Обвеснитися, -ню́ся, -нишся, гл. Закончить весеннія полевыя работы. Вх. Зн. 42.
Первозданний, -а, -е. Только что созданный. Ніби із за диму пливе місяць круглолиций, — і мир первозданний одпочив на лоні ночі. Шевч.
Поопадати, -даємо, -єте, гл. = пообпадати.
Увикати, -ка́ю, -єш, сов. в. уви́кнути, -ну, -неш, гл. = звикати, звикнути. Вх. Зн. 72. Ввикай Христа сповивати. Грин. III. 32.
Шти род. пад. отъ честь. Не зна ні шти, ні пори. Ном. № 2834.
Нас спонсорують: