Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Бурачник, -ка, м. Раст. Borrago officinalis L. ЗЮЗО. І. 114.
Відгорнути, -ся. Cм. відгортати, -ся.
Діли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Дѣлиться. Як пожали вони просо, то почали ділиться, да й не помирились. ЗОЮР. II. 31.
За-Ві́що? За что? За-віщо він її убив?
Кертовиння, -ня, с. соб. Холмики, поднятые кротомъ. Желех.
Креденець, -нця, м. Буфеть, посудный шкапъ. Левч.
Мо́лот, -та, м. 1) Молоть. Вліз межи молот і ковадло. Ном. № 1817. 2) Пивная гуща. Ой за той пивний молот зробили козаки з ляхами превеликий колот. Макс. 3) Свекловидная масса, изъ которой выжать сокъ сахара. Камен. у. 4) Разваренная мякоть ягодъ (для киселя). Шух. І. 143. посікти на мо́лот. Очень мелко изрубить.
Порожній, -я, -є. 1) Пустой, порожній. Порожня торба. 2) Пустой, напрасный, тщетный. Порожня надія твоя. Волч. у. 3) Порожня. Не беременная. Порожня годує (дитину) два годи. Мил. 30.
Сказити, -жу́, -зиш, гл. 1) Сдѣлать бѣшенымъ. Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Чуб. 1. 292. А нехай його сказить — хто це на мене каже. Лебед. у. 2) Испортить. Сказив горнець шибу. Вх. Зн. 23. Їй чарівниця сказила маржину. ЕЗ. V. 61.
Совершити, -шу́, -ши́ш, гл. Выводить верхъ, заканчивать (напр. стогъ). Розчали класти стіжок, та ще не совершили. Волч. у.
Нас спонсорують: