Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Асе́сорський, -а, -е. Свойственный, принадлежащій становому приставу.
Деліка́тність, -ности, ж. Нѣжность.
Задесе́нщина, -ни, ж. Мѣстность за Десной.
Королевич, -ча, м. Королевичъ. Ой поїхав королевич на прогуляння. Чуб. V. 758.
Незбожність, -ности, ж. Безбожность.
Обхід, -ходу, м. Обхожденіе, обращеніе, движеніе вокругъ.  
Ристь, -ті, ж. Рысь. К. ЧР. 150. Ристю, коники, ристю! Грин. III. 491. За користю біжи ристю. Ном. № 14002. в собачу ристь побігти. Быстро побѣжать. А далі аж не оглядівся, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34.
Роспачливо нар. Отчаянно, съ отчаяніемъ.
Хлівчик, -ка, хлівчичок, -чка, м. Ум. отъ хлів.
Чеберчати, -чу́, -чи́ш, гл. Звенѣть, бренчать. Вх. Лем. 482. Коса чеберчит.
Нас спонсорують: