Витріщати, -щаю, -єш, сов. в. витріщити, -щу, -щиш, гл.
1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Очі витріщив, як жировий туз.
2) Выставлять, выставить обнаженную часть тѣла.
Віхало, -ла, с. = віхола.
Гадюка, -ки, ж.
1) Гадюка, Vipera bonis. Вилазить гадюка та й сичить. Гадюк умію замовлять. Нехай мої руці поїдять гадюці.
2) Гадина, змѣя. Даю вам силу наступати на гадюки.
3) Употребляется какъ бранное слово. Ум. гадючка.
Де́нечко, -ка, с. Ум. отъ дно.
Завдя́чений, -а, -е. Благодарный. Завдячений постові, що він квітками душі своєї уквітчав його щастя,... просив його до себе.
Ланцюга, -ги, м. Ув. отъ ланець.
Любко́, -ка, м. Милый, любовникъ. Котра мого любка любить. Не велика поточина луги ізмулила; хвалилася ледачина: любка вітлюбила; так би она дочекала світа біленького, чи в'на буде обнімати мого миленького. Ум. любонько. Ой Романе, Романоньку, що ж тя болить, мій любоньку?
Нагриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. нагри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Нагрызать, нагрызть.
Напороши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Напылить. 2) Посыпать, насыпаться. Напорошив сніг.
Перечикрижити, -жу, -жиш, гл. Перерѣзать.