Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дибки II
дибом
дибошки
дибу
дибулі
дибуль
дибуляти
дибуні
дибці
див
диван
дивація
дивдерев
дивдерево
дивенний
дивень
дивидло
дивизія
дивий
дивина
дивити
дивитися
дивка
дивний
дивниця
дивно
диво
дивовижа
дивовижний
дивовизія
дивовисько
дивоглядний
дивоглядь
дивосил
дивота
дивування
дивувати
дивуватися
дивце
дик
дикарь
дикий
дикість
диковина
диковинний
диктувати
диктура
дикція
диль
дилювати
дим
дима
диман
димановий
димаревий
димарик
димарь
димати
диминець
диминиці
димитися
диміти
димка
димкарь
димковий
димна
димний
димник
димниця
димно
димоватий
димовий
димовище
димок
димтянка
димувати
динда
диндати
диндерево
диндилиндати
динище
динник
диня
диняка
динятко
динячий
дипоть
диптянка
дирза
дирзина
диркало
диркати
диркатися
диркач
дирлига
дирчати
дискос
дистанція
дитина
дитинець
дитинин
дитинитися
дитинка
дитинний
дитинник
дитинонька
дитинський
дитинча
дитиня
дитинячий
дитя
дитяточко
дитячий
дихавиця
дихавичний
дихало
дихальний
дихальце
дихання
дихати
Батьків, -кова, -ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.
Гаразд I нар. 1) Ладно, хорошо. «Приходьте сьогодня до мене!» — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивили у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч. Ск. II. 44. 3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Ном. № 667. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. Ком. Р. ІІ. 3. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. Шевч. 609. 4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду. 5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Стор. МПр. 70. Ум. гараздненько. Сонечко гараздненько обитріе. Сим. 201.
Пасічниківна, пасішниківна, -ни, ж. Дочь пасічника.
Підстріха, -хи, ж. Мѣсто під стріхою.
Повивалювати, -люю, -єш, гл. 1) Вывалить (во множ.). 2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали. Мнж. 19.
Повідач, -ча, м. Разсказчикъ. Ном. № 12871.
Понадбовувати, -вую, -єш, гл. Пріобрѣсть. Сим. 199. Понадбовував добра.
Прокаженний, -а, -е. Прокаженный. Приходить до його прокаженний. Єв. Мр. І. 40.
Ручниця, -ці, ж. 1) = рушниця. 2) Каждый изъ двухъ концевь пилы съ отверстіемъ, въ которое вставлена деревянная рукоять. Шух. І. 175.
Столик, -ка, м. Ум. отъ стіл.
Нас спонсорують: