Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуйний

Дуйний, -а, -е. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. ІІ. 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Байдрак, -ка, м. = будяк. Carduus. Вх. Пч. II. 30.
Великоможний, -а, -е. Вельможный, знатный. Простих і великоможних смерть не минає.
Гу́гнати, -наю, -єш, гл. = Гугнявіти. Угор.
До́бречко нар. Ум. отъ добре.
Звече́ряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать. Вх. Лем. 418.
Зруч нар. Изъ руки, рукой держа. Хтось буде шанувати: коли не зруч, то навкидя. Ном. № 11971.
Ля́си, -сів, мн. Любезности. Кв. І. 192. ля́си підпуска. Любезничаетъ, заговариваете зубы. Ном. № 3091.
Набрида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. набри́днути, -дну, -неш, гл. Надоѣдать, надоѣсть, наскучать, наскучить. Не бреши, спасибі тобі — і своя брехня набридла. Ном. № 6873.
Обмірання, -ня, с. Летаргія.
Твамость, -ті, ж. Твоя милость. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.