Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дуйний

Дуйний, -а, -е. Сильно дующій (о вѣтрѣ). Дуйні вітрове, дрібні дожджове. Гол. ІІ. 3.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЙНИЙ"
Зарази́тися, -жу́ся, -зишся, гл. Заразиться.
Застужа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Затруднять, утруждать, принуждать. Ми вас не застужаєм, щоб ви сами приїздили до нас. Екатер. у. ( Залюбовск.).
Кнурячий, -а, -е. Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Навчи́тель, -ля, м. Учитель.
Перекоїтися, -ко́юся, -їшся, гл. Перестать, прекратиться — о чемъ либо дурномъ, напр. о плохой погодѣ. Коли воно перекоїться в лихої години! Одколи ранок діється, а воно такий смалький, палький вітрюга, — в велику силу дійшов додому. Васильк. у.
Перетремтіти, -мчу, -тиш, гл. Передрожать.
Порозглажувати, -жую, -єш, гл. Разгладить (во множествѣ).
Ремесник, -ка́, м. Ремесленикъ. В ремесника золотая рука та кальний рот. Ном. № 10410. Ум. ремесничок, ремесниче́нько. Ой жаль мені на мого батенька, шо мня не дав за ремесниченька. АД. І. 61.
Співачок, -чка, м. Ум. отъ співак.
Хвиткий, -а, -е. Скорый, поспѣшный. Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова. МВ. (О. 1862. І. 79).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЙНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.