Вір, вору, м. 1) Огорожка изъ жердей. Треба обкидати город вором. 2) Козлы. 3) — ра. Жеребець. Кобила відбиваєся з ворем, від чого стає вона жеребна. Ум. ворик.
Жербій, -бію, м. Раст.: а) = осот, Cirsium arvense Scop. б) Cirsium canum.
Задереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів.
Замика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. замкну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Запираться, запереться. 2) Заключаться. Який Гнат тихий, а що у йому замикається. Чоловік, здається, нічого собі, але хто-й-зна, що в йому в середині замикається.
Зупинка, -ки, ж.
1) Остановка.
2) Знакъ препинанія.
Понаторочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и наторочити, но во множествѣ. Оті брехухи понаторочують вам, а ви й вірите.
Розбійницький, -а, -е. Разбойническій. Розбійницький син. В розбійницьких наметах тихо й мирно.
Совгач, -ча, м. Песть въ сукновальнѣ.
Струпішати, -шаю, -єш, струпішіти, -шію, -єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло.
Уложитися, -жуся, -жишся, гл.
1) Уложиться. Торбо, торбо, укладайсь! Вона гі уложиться.
2) Улечься. Вона вже уложилася слабая і стогне. Cм. укладатися.