Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

досновиґати
досновиґатися
доснувати
доснуватися
досовдати
досовдатися
досовкатися
досолити
досолоджувати
досолювати
досолюватися
досохнути
досохти
доспати
доспівати I
доспівати II
доспівувати
доспілий
доспіти
доспіх
доспорожнятися
доста
доставати
доставатися
доставляти
досталь
достарчати
достатечність
достатнє
достатній
достаток
достача
достачання
достачати
достачування
достачувати
достеменісінький
достеменісінько
достемено
достерегти
достерігати
достигати
до-сто-біса
до-сто-бісового батька
достогнатися
достойний
достойність
достойно
достотній
достотно
достоту
достоювання
достоювати
достоятися
дострибати
дострибатися
дострибувати
достригати
достригатися
достругати
достругувати
достругуватися
достукати
достукування
достукувати
достукуватися
доступ
доступати
доступатися
доступний
достягати
досування
досувати
досуватися
досугий
досукати
досукування
досукувати
досунути
досушити
досушувати
досушуватися
досхнути
до-схочу
досхти
досягати
досяяти
дотанцьовувати
дотанцюватися
дотарабанити
дотарабанитися
дотаскати
дотаскувати
дотаскуватися
дотекти
дотеп
дотепа
дотепер
дотепний
дотепник
дотепниця
дотепність
дотепно
дотепре
дотерпіти
дотерплювати
дотерти
дотесати
доти
дотик
дотика
дотикання
дотикати I
дотикати II
дотикатися I
дотикатися II
дотинати
дотинятися
дотирати
дотиратися
Безталанний, -а, -е. Несчастный, безталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. І. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.
Вилазити 2, -жу, -зиш, сов. в. вилізти, -зу, -зеш, гл. 1) Вылазить, вылѣзать, вылѣзть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. І. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилке, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлѣзать, взлѣзть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) не вилазити з чого. Быть постоянно въ чемъ. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам..., а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25.
Голешник, -ка, м. Игольникъ. Черк. у. Загубив свій голешник, той, що голки в йому держать. Новомоск. у.
Мо́лоди и молоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Мнж. 185. Молоди встають, а Бог дощу має. Ном. № 568. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
М'ятки́й, -а́, -е́ Мягкий. Вх. Зн. 38.
Піддирати, -ра́ю, -єш, сов. в. підде́рти, -деру, -реш, гл. 1) Оббирать, обобрать, разорить птичье гнѣздо. ЗОЮР. І. 231. 2) Врать, взять соты изъ ульевъ. (Ведмідь) забув і бджоли піддирать. Котл. Ен.
Підсубійний, -а, -е. Подливной. Підсубійне колесо у млині. Підсубійний млин. Kolb. І. 61.
Хляти, хляну, -неш, гл. 1) Ослабѣвать, обезсилѣвать. І враже так товкли насіння, що у Рутульців хляв і дух. Котл. Ен. V. 64. 2) Упасть въ безсиліи. А він лиш хляв на мене, як той явір підтятий. Федьк.
Чмель, -лю, м. Раст. Helichrysum arenarium Dc. ЗЮЗО. І. 124.
Шелесть меж., выражающее шелесть, шумъ, внезапное появленіе. По-за кущем шось шелесть, шелесть. Ном. № 4356. Та до вдовівни навпростець шелесть за рушниками. Шевч. 588. Як єсть, то шелесть, а як скупо, терпи губо. Ном. № 10830.
Нас спонсорують: