Витінка, -ки, ж. = ви́тівка. Там без витінків не обійдеться.
Доложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) = докласти. Рук добре доложить. 2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили.
Забесі́дувати, -дую, -єш, гл. Заговорить.
Коріння, -ня, м. соб.
1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля.
2) Пряности. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка.
Манасти́рський, -а, -е. Монастырскій.
Натоптаний, -а, -е. 1) Плотно набитый.
2) О головѣ: полная ума и знаній. Їй любо було одкривати світ його очім, утішно думати: з якою натоптаного головою виросте її онуча.
Орда, -ди, ж.
1) Орда. Піди, сину, геть од мене, нехай тебе орда візьме.
2) Перен.: толпа. Помішників у його ціла орда. Ордою — толпой. За молодою козаки ордою.
Пасмо, -ма, с. 1) Пасмо, мѣра нитокъ: 30 нитокъ. Я колись п'ять пасом валу однесла, — він, спасибі йому, не погордував, узяв. 2) Прядь. Коси вилізли з під хустки і теліпались пасмами. 3) Гряда. Пасмо гір. 4) Годовой слой древесины.
Підря, -рі, ж. см. підра.
Повишкрьобувати и повишкрябувати, -бую, -єш, гл. Выскресть (во множествѣ). Такі голодні поприходили, як сіли вечеряти, так і горщечки повишкрьобували.