Безум, -му, м. Безуміе.
Біляк, -ка, м. 1) Бѣлый по масти, одѣтый въ бѣлое. На ставі пишно лебедь плив, а гуси сірії край його поринали. — «Хиба отцей біляк вас з глузду звів?» — один гусак загомонів. 2) Родъ грибовъ. Як загадав боровик.... ой тим білякам да на войну йти. 3) Бѣлякъ-заяцъ. 4) Родъ черешенъ. 5) Встрѣчено только въ думѣ «Про Самійла Кішку»: (Паювали) златосинії киндяки на козаки, златоглави — на отамани, турецькую білую габу — на козаки на біляки. Значеніе неясно. переводить: «козаки, не вступившіе еще въ товариство, т. е. не посвященные въ званіе лицаря славнаго войска запорожскаго»; «козаки, ходившіе въ бѣлой одеждѣ». Кулишъ понимаетъ это слово въ смыслѣ простой, рядовой козакъ. «Лейстровик чи охочий? — Лейстровий, мосці-пане. — Біляк, чи отаман?» — З отамання. 6) Горшокъ безъ глазури изъ бѣлой глины.
Відхідний, -а, -е. Прощальный, даваемый на отходѣ. Обід відхідний. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку з під злота самого.
Задзвони́ти, -ню́, -ниш, гл. Зазвонить. В неділеньку рано задзвонили дзвони.
Засли́нити, -ся. Cм. засли́нювати, -ся.
Майстро́вич, -ча, м. Сынъ мастера.
Пошивка, -ки, ж. = пошиванка 1.
Скатертьовий, -а, -е. Относящійся къ скатерти.
Твердо нар. 1) Твердо. М'яко стеле та твердо спать. 2) Крѣпко. А нерці в соборі воду твердо освятили. Заснула, вона на полі твердо. 3) Ясно, опредѣленно, рѣшительно. Слухай мене, — кожу тобі твердо. Твердо сказать — жили вони собі як брат із сестрою. Ум. тверденько, твердесенько. А дівчина тверденько заснула і не чула, як нічка минула.
Усезнайко, -ка, м. Всезнайка.
