Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дужка

Дужка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дуга. 2) Ушко у сосуда. 3) У ведра, лагунки: веревка или металлическій пруть, которымъ соединены его уши. Сим. 250. 4) У корзины — ручка, соединяющая ея бека. 5) Анат. ключица. Терск. обл. 6) напитися по дужку. Напиться вволю, до невозможности еще пить. Я сам, напившися по дужку, гукнув.... Алв. 42. Ум. дужечка. Ой я в броду воду беру, вода не береться; яворовий коромисел у дужечку гнеться. Мет. 50.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 453.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЖКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДУЖКА"
Витішити, -шу, -шиш, гл. Выняньчить. Кохав мене батько, витішила мати. Грин. ІІІ. 358.
Дзвона́рь, -ря́, м. Звонарь. Чуб. V. 1154. Ум. Дзвона́рчик.
Займи́ти, -млю, -миш, гл. = зайняти. Посліднюю корову з загороди займив. Федьк.
Кателицтво, -ва, с. Католичество. Теперечки тілько мені і надії, що на те кателицтво і патерів. Стор.
Кін, ко́ну, м. 1) Публичное мѣсто, гдѣ стояли присужденные къ тому въ видѣ наказанія. Коси різали блудяжкам, в погріб запірали, другі у кона стояли, год не причащались. Мкр. Н. 35. 2) Мѣсто игры. 3) Сцена.
Мо́нечка, -ки, ж. Ум. отъ мо́ня.
Отава, -ви, ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Укаляти, -ляю, -єш, гл. Опачкать.
Халавкати, -каю, -єш, гл. = хавкати 1. Желех.
Цигарка, -ки, ж. Папироса. Канев. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДУЖКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.