Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хамут
хамутний
хан
хананок
хандра
ханиця
ханів
ханівка
ханство
ханський
ханька
хап!
хапаний
хапанина
хапанка
хапання
хапати
хапатися
хапатня
хапиця
хапка
хапкати
хапкий
хапкість
хапко
хапком
хапливий
хапло
хапнути
хаповитий
хапокниш
хаптур
хаптура
хаптурний
хаптурник
хаптурництво
хаптурницький
хаптурувати
хапуга
хапужество
хапуля
хапун
хапу-хапу!
характер
характерник
характерство
характерствувати
харалужний
хараман
хараманити
харамаркання
харамаркати
харамаркач
харамижка
харапудитися
харапудливий
харапутний
харапутно
харем
харисто
харити
харкати
харки-макогоники
харкіт
харкотиння
харлай
харлак
харлань
харло
харний
харність
харно
харпак
харпацтво
харпачина
харпачка
харсон
харсонка
харсонський
харсонщина
харсун
харциз
харцизити
харцизник
харцизство
харцизяка
харцизяцький
харч
харчати
харчити
харчитися
харчівник
харчовий
харчування
харчувати
харчуватися
харьків
харьківка
харьківський
харьківщина
харящ
хасатися
хата
хатина
хатка
хатник
хатній
хатонька
хатчина
хатяний
ха-ха!
хахольки
хахоньки
хахулатий
хахульки
хашник
хащ
хаща
хащина
хая
Відрятовувати, -вую, -єш, сов. в. відрятува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Спасать, спасти отъ чего. Одрятуй нас од видимої смерти. Чуб. II. 48.
Де́ржанце, -ця, с. Ручка у ложки и т. п. Уже Катруся ізломила у своїй ложечці держанце.
Лиш нар. = лише. Нашому маляті лиш слинку ковтати. Ном. № 1038. 2) = лишень. Гляди лиш! Ном. № 13603. Кете лиш кресало! Шевч. 78. Біжи лиш швидче в Карфагену. Котл. Ен. І. 28.
Моркв'яни́й, -а́, -е́ Морковный. Їхав ляшок моркв'яний, коник буряковий. Чуб. V. 1161.
Наслідство, -ва, с. Наслѣдство. Я приїхав оглядати своє наслідство. Левиц. І. 66.
Неминуче нар. Неминуемо, неизбѣжно, непремѣнно. Неминуче коли не після Покрови, то вже після Дмитра засватана буде. Г. Барв. 305.
Облав, -ву, м. 1) = облава. 2) Облава. Вх. Зн. 42.
Перевижшати, -шаю, -єш, гл. Превысить; превзойти. Посіпака економ то пана перевижшав, бо народ катував. Гн. II. 144.
Поперекисати, -саємо, -єте, гл. То-же, что и перекиснути, но во множествѣ. Тепло дуже в погребі, поперекисало моє варево. Черниг. у.
Сподівати, -ва́ю, -єш, гл. Ожидать. Лиш, братіку, тебе довіку не сподівати. ЗОЮР. І. 27. А на святу неділеньку я й столи позастилаю і в гості вас, моя матінко, сподіваю. Мил. 202. До себе великого лицаря Семена Палія у гості сподіває. Макс. (1849), 89.
Нас спонсорують: