Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хамут
хамутний
хан
хананок
хандра
ханиця
ханів
ханівка
ханство
ханський
ханька
хап!
хапаний
хапанина
хапанка
хапання
хапати
хапатися
хапатня
хапиця
хапка
хапкати
хапкий
хапкість
хапко
хапком
хапливий
хапло
хапнути
хаповитий
хапокниш
хаптур
хаптура
хаптурний
хаптурник
хаптурництво
хаптурницький
хаптурувати
хапуга
хапужество
хапуля
хапун
хапу-хапу!
характер
характерник
характерство
характерствувати
харалужний
хараман
хараманити
харамаркання
харамаркати
харамаркач
харамижка
харапудитися
харапудливий
харапутний
харапутно
харем
харисто
харити
харкати
харки-макогоники
харкіт
харкотиння
харлай
харлак
харлань
харло
харний
харність
харно
харпак
харпацтво
харпачина
харпачка
харсон
харсонка
харсонський
харсонщина
харсун
харциз
харцизити
харцизник
харцизство
харцизяка
харцизяцький
харч
харчати
харчити
харчитися
харчівник
харчовий
харчування
харчувати
харчуватися
харьків
харьківка
харьківський
харьківщина
харящ
хасатися
хата
хатина
хатка
хатник
хатній
хатонька
хатчина
хатяний
ха-ха!
хахольки
хахоньки
хахулатий
хахульки
хашник
хащ
хаща
хащина
хая
Бам-Бам! меж. Подражаніе звуку колокола. О. 1861. XI. Св. 37. Подражаніе звуку струннаго инструмента. На цимбали бам-бам! Гол. IV. 448. Cм. балам.
Брунькати, -каю, -єш, гл. = бринькати 3. Шапувал давай брунькать. Мнж. 109.
До́світок, -тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. у до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. до́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Дя́кон, -на, м. Діаконъ. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Жовкля́к, -ка, м. = жовтяк. Ум. жовклячо́к.
Засту́кати, -каю, -єш, гл. 1) Застучать. 2) Застичь, захватить, поймать. Застукав, як сотника в горосі. Ном. № 3927. Колись щука застукала в'юна у такім куточку, що не було куди йому утікати. Рудч. Ск. І. 46.
Зриватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зірватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Срываться, сорваться. Ой як тая черешенька сама не зірветься, так до мене дівчинонька сама не пришлеться. Чуб. 2) Вскакивать, вскочить, быстро подняться. Зривається ніби куди бігти. МВ. ІІ. 54. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48). Встав, зірвався, пішов з шумом. Гол. І. 37. зірватися на ноги. Вскочить. Св. Л. 106. 3) Трогаться, тронуться съ мѣста, двинуться. Раз март апріля звав у гості до себе. Апріль зорвався їхать возом. Драг. 16. Мати було як зірветься хоч на один день куди... Г. Барв. 62. Пішла заміж та не так, пішла раз — не гаразд, не зірвуся другий раз. Грин. III. 357. 4) Подниматься, подняться (о бурѣ и пр.) Зірвалася шуря-буря. Н. п.
Рюм, -му, м. Плачъ.
Цвіркати, -каю, -єш, гл. 1) = цвірчати. Птах цвіркат. Вх. Лем. 480. 2) Плевать сквозь зубы. 3) Чѣмъ либо досаждать. То та гадина мені в очі цвіркає.
Шмарнути, -ну, -неш, гл. Кинуть, бросить. Узяв з кади на їден палец (води), шмарнув. Гн. І. 16.
Нас спонсорують: