Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хамут
хамутний
хан
хананок
хандра
ханиця
ханів
ханівка
ханство
ханський
ханька
хап!
хапаний
хапанина
хапанка
хапання
хапати
хапатися
хапатня
хапиця
хапка
хапкати
хапкий
хапкість
хапко
хапком
хапливий
хапло
хапнути
хаповитий
хапокниш
хаптур
хаптура
хаптурний
хаптурник
хаптурництво
хаптурницький
хаптурувати
хапуга
хапужество
хапуля
хапун
хапу-хапу!
характер
характерник
характерство
характерствувати
харалужний
хараман
хараманити
харамаркання
харамаркати
харамаркач
харамижка
харапудитися
харапудливий
харапутний
харапутно
харем
харисто
харити
харкати
харки-макогоники
харкіт
харкотиння
харлай
харлак
харлань
харло
харний
харність
харно
харпак
харпацтво
харпачина
харпачка
харсон
харсонка
харсонський
харсонщина
харсун
харциз
харцизити
харцизник
харцизство
харцизяка
харцизяцький
харч
харчати
харчити
харчитися
харчівник
харчовий
харчування
харчувати
харчуватися
харьків
харьківка
харьківський
харьківщина
харящ
хасатися
хата
хатина
хатка
хатник
хатній
хатонька
хатчина
хатяний
ха-ха!
хахольки
хахоньки
хахулатий
хахульки
хашник
хащ
хаща
хащина
хая
Блигомий, -а, -е. Близкій. блигомий світ! Близкій свѣтъ! Ном. № 11424. Блигомий світ, щоб туди йти.
Вдовувати, -вую, -єш, гл. = удовувати.
Доде́ржування, -ня, с. Соблюденіе.
Кашоварниця, -ці, ж. = кашоварка.
Пасти II, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. Котл. Ен. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Кв. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. АД. І. 95. Прилетіла пава, в головочках пала. Мет. 104. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пам. Мет. 22.
Порозчухувати, -хую, -єш, гл. Расчесать (тѣло во многихъ мѣстахъ).
Терміта, -ти, ж. = терміття. Харьк. у.
Цибулиння, -ня, с. 1) Стебли лука. Херс. 2) Раст. Sagittaria Sagittaefolia L. Вх. Пч. І. 12.
Шварґотання, -ня, с. Крикливый и быстрый разговоръ (напр. евреевъ). Голосне шварґотанє жидів. Шух. І. 85.
Шкіролупець, -пця, м. Облупливающій шкуры. Въ шутливомъ величаніи является эпитетомъ сапожника: Величаєм тя, шевче чоботоробче і шкіролупче. Гн. II. 214.
Нас спонсорують: