Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хаба
хабаз
хабалиця
хабалка
хабаль
хабальний
хабальниця
хабальство
хабара
хабарик
хабарій
хабарник
хабарницький
хабарь
хабатарня
хабета
хабз
хабзина
хабина
хабник
хабоття
хаботя
хабуз
хабуззя
хава
хавав
хававкання
хававкати
хавдій
хавела
хаверя
хавка
хавкати
хавкун
хавтур
хавтура
хавтурвий
хавтурник
хавтурувати
хавтур'я
хавчати
хавчура
хазія
хазяєчка
хазяїн
хазяїновитий
хазяїнувати
хазяїнуватий
хазяй
хазяйка
хазяйливий
хазяйновитий
хазяйнування
хазяйнувати
хазяйовливий
хазяйствечко
хазяйство
хазяйський
хазяйчин
хазяювати
хай
хайний
хакати
халабуда
халавкати
халазія
халайстра
халамаідол
халаман
халамей
халамид
халамидник
халамій
халандрусь
халасати
халастати
халастра
халасувати
халасун
халат
халаш
халаштан
халаштати
халаштун
халаща
халащати
халащина
халда-балда
халеб
халепа
халувати
халуззя
халупа
халупина
халупник
халупчина
халус
халява
халяндра
халясувати
хам
хамаркати
хамелити
хаменити
хаменутися
хамів
хаміль
хамінок
хамкотіти
хамло
хамлюга
хамний
хамник
хамнути
хамородь
хамса
хамудь
хамузє
хамула
хамулуватий
Безсиліти, -лію, -єш, гл. Слабѣть, терять силу.
Йойк, -ку, м. Плачъ, вопль, стенанія.
Книгарь, -ря, м. Книжный торговецъ, книгопродавець. За поміччу ш. п. Кожанчикова, що не тільки яко книгарь, але яко правдивий... приятель покійників прийнявся за сю справу, друкується тепер усе. Передмова до Кобз. Шевч. 1867.
Лиси́чка, -ки, ж. 1) Ум. отъ лисиця. 2) Раст. Agaricus Cantharellus. ЗЮЗО. І. 110.
Повідь II, -ді, ж. Разсказъ. Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же ту полонку рубав, коня напував. Чуб. III. 298.
Пожалитися, -люся, -лишся, гл. 1) Сжалиться надъ кѣмъ; пожалѣть кого. Ой пожалься, милий Боже, дівчиноньки молодої. Мет. 260. 2) Пожалѣть чего. Пожалься, Боже, собаці білого хліба. Ном. № 10780.
Рабиня, -ні, ж. Рабыня. Молода рабиня у старого сивобородого турчина служить і тремтить. К. ЧР. 218. Коли раба мого або рабиню я пригнітав, придавлював на суді. К. Іов. 67. Ум. раби́нька. Ном. № 9106.
Рипати, -паю, -єш, гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. Н. п.дверима. Скрипѣть дверью.
Стінка, -ки, ж. 1) Ум. отъ стіна. Майстрі швидко викинули стінку між старою светлицею і кімнаткою. Левиц. І. 390. 2) Стѣна изъ поставленнаго стоймя камыша, иногда полукругомъ, иногда двѣ стѣны, соединенные подъ угломъ, и пр. — для защиты рождающихся ягнятъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38. 3) Рыболовная сѣть, которой перегораживаютъ поперекъ всю рѣку. Вх. Пч. II. 22. 4) Откосъ горы или крутой берегъ рѣки, поросшій лѣсомъ, роща по отлогостямъ горы надъ рѣкой. Сим. 49, 146. 5) 15 локтей полотна. Угор. 6) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36. КС. 1887. VI. 463.
Цєп'є, -п'я, с. = курча. Желех.
Нас спонсорують: