Велетень, -тня, м. Великанъ, исполинъ, гигантъ. Велетні то були високі, високі люде — от як дерева. Велетню у світі недовго жити. Велетень у громаді — як правда в пораді.
Гадючка, -ки, ж. 1) Ум. отъ гадюка. 2) гадючку вкинути, впустити. Сдѣлать пакость. Здається і друже, а гадючку впустив.
Гри́жа, -жі, ж. Печаль, огорченіе, терзаніе. Доков я ся не оженив, не мав же я грижі. Ой має він на сердечку та й велику грижу.
Замога́ти, -га́ю, -єш, сов. в. замогти́, -жу, -жеш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Дужчий заміг би багато декого, та се не закон. 2) Быть въ состояніи.
Порозбувати, -ва́ю, -єш, гл. Разуть (многихъ)
Пороснути, -ну, -неш, гл.
1) Разсыпаться, посыпаться. Намисто поросную з шиї додолу (бо порвала). Яблучка так і пороснули у візок.
2) Броситься бѣжать; побѣжать. Вівці так і пороснуть до соли, одно другого спережаючи.
3) О дождѣ: сразу политься, брызнуть. Дощ пороснув йому в гаряче лице.
Роспукнути Cм. роспукати.
Світитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Свѣтиться, издавать свѣтъ. Він світиться, як сонце.
2) Просвѣчиваться. Сорочка так виносилась, що аж світиться. ре́бра світяться. Очень худъ.
3) безл. Быть свѣту, быть освѣщеннымъ, свѣтиться, горѣть. Приходить він до теї горальні, аж там світиться. І досі ще в їх світиться, — все не лягають.
Уторник, -ка, м. = утірник.
Шусть меж. 1) Шасть, шмыгъ. Шусть у шинк. Мені з уст, а тобі за пазуху шусть. 2) Выражаетъ быстрое всовываніе во что. Палицею шусть в діру. 3) шусть на люльки. Будемъ мѣняться трубками.