Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хаба
хабаз
хабалиця
хабалка
хабаль
хабальний
хабальниця
хабальство
хабара
хабарик
хабарій
хабарник
хабарницький
хабарь
хабатарня
хабета
хабз
хабзина
хабина
хабник
хабоття
хаботя
хабуз
хабуззя
хава
хавав
хававкання
хававкати
хавдій
хавела
хаверя
хавка
хавкати
хавкун
хавтур
хавтура
хавтурвий
хавтурник
хавтурувати
хавтур'я
хавчати
хавчура
хазія
хазяєчка
хазяїн
хазяїновитий
хазяїнувати
хазяїнуватий
хазяй
хазяйка
хазяйливий
хазяйновитий
хазяйнування
хазяйнувати
хазяйовливий
хазяйствечко
хазяйство
хазяйський
хазяйчин
хазяювати
хай
хайний
хакати
халабуда
халавкати
халазія
халайстра
халамаідол
халаман
халамей
халамид
халамидник
халамій
халандрусь
халасати
халастати
халастра
халасувати
халасун
халат
халаш
халаштан
халаштати
халаштун
халаща
халащати
халащина
халда-балда
халеб
халепа
халувати
халуззя
халупа
халупина
халупник
халупчина
халус
халява
халяндра
халясувати
хам
хамаркати
хамелити
хаменити
хаменутися
хамів
хаміль
хамінок
хамкотіти
хамло
хамлюга
хамний
хамник
хамнути
хамородь
хамса
хамудь
хамузє
хамула
хамулуватий
Дотрима́ти Cм. дотримувати.
Жа́ско нар. Страшно. Боюся, бо вже ніч, — жаско мені буде додому йти. Ковельск. у.
Зала́яти, -ла́ю, -єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Уман. у. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Котл. Ен. І. 32. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма! Чуб. III. 426.
Ирховий, -а, -е. = иршаний. Желех.
Міркува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Думать, соображать, разсчитывать, разсуждать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. №71. Міркує той, хто нужду знає. Гліб. 1. Сам оце як почну міркувати та й складу до ладу. Левиц. І.
Обмальовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. обмалюватися, -лю́юся, -єшся, гл. 1) Быть окрашиваемымъ, расписаннымъ (красками). 2) Обрисовываться, обрисоваться. Богиня Сонце (в колядках) обмальовується такими блискучими фарбами. Левиц. І. Світ. 10.
Писарський, -а, -е. Писарскій. Напише до тебе чужою писарською рукою лист. К. ДС. 27.
Поваб, -бу, м. Влеченіе. Із сього благословенного навіки повабу виникла їх думка... К. ХII. 8. Шкода нашого повабу й залицяння! К. (ЗОЮР. ІІ. 200).
Поселитися, -лю́ся, -лишся, гл. Поселиться. Чого Еней приплив к латину і біля Тибра поселивсь. Котл. Ен. Поселились у його під піччю злидні. Чуб. II. 393.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами. Ровен. у.
Нас спонсорують: