Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хаба
хабаз
хабалиця
хабалка
хабаль
хабальний
хабальниця
хабальство
хабара
хабарик
хабарій
хабарник
хабарницький
хабарь
хабатарня
хабета
хабз
хабзина
хабина
хабник
хабоття
хаботя
хабуз
хабуззя
хава
хавав
хававкання
хававкати
хавдій
хавела
хаверя
хавка
хавкати
хавкун
хавтур
хавтура
хавтурвий
хавтурник
хавтурувати
хавтур'я
хавчати
хавчура
хазія
хазяєчка
хазяїн
хазяїновитий
хазяїнувати
хазяїнуватий
хазяй
хазяйка
хазяйливий
хазяйновитий
хазяйнування
хазяйнувати
хазяйовливий
хазяйствечко
хазяйство
хазяйський
хазяйчин
хазяювати
хай
хайний
хакати
халабуда
халавкати
халазія
халайстра
халамаідол
халаман
халамей
халамид
халамидник
халамій
халандрусь
халасати
халастати
халастра
халасувати
халасун
халат
халаш
халаштан
халаштати
халаштун
халаща
халащати
халащина
халда-балда
халеб
халепа
халувати
халуззя
халупа
халупина
халупник
халупчина
халус
халява
халяндра
халясувати
хам
хамаркати
хамелити
хаменити
хаменутися
хамів
хаміль
хамінок
хамкотіти
хамло
хамлюга
хамний
хамник
хамнути
хамородь
хамса
хамудь
хамузє
хамула
хамулуватий
Блискавець, -вця, м. Насѣк. Свѣтлякъ, Lampiris noctiluca. Блискавці літают. Вх. Лем. 392.
Вихлюпувати, -пую, -єш, сов. в. вихлюпати, -паю, -єш, одн. в. вихлюпнути, -ну, -неш, гл. Выплескивать, выплескать, выплеснуть. Поки доніс відро, то всю воду вихлюпав.
Годовище, -ща, с. Годовой срокъ найма. Один син у людей служить, а другого нищий, кобзар, узяв.... за годовище півтора цілкового поступив. ЗОЮР. І. 46.
Далекогля́д, -ду, м. Телескопъ. Ся труба телескоп або далекогляд. Ком. І. 89.
Дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, гл. см. дряпати и пр.  
Запанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.
Нескінченний, -а, -е. Безконечный. К. Кр. 15. О, Боже мій, нескінченний! дивитися горе, що тепера на сім світі віра віру боре. Н. п.
Отоплювати, -плюю, -єш, сов. в. отопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) — що. Отапливать, отопить. Отоплюю диявольську корчму. Г. Барв. 23. 2) — кого. Доставлять, доставить отопленіе для кого.
Післанець, -нця́, м. 1) Посолъ, посланный. Гн. І. 143. Два післанці стоять на цвинтарних дверіх. Федьк. 2) Въ свадебномъ обрядѣ одно изъ дѣйствующихъ лицъ. Час післанцям додому. Грин. III. 526.
Хвашія, -шії, ж. Полоса, вырѣзанная вдоль выдѣланной кожи. Пас. 158. Там у мене під лавою єсть фатія ременю, заплатив я четвертак. Грин. III. 567. Вообще вырѣзанная полоса кожи. Давай йому кару давать — дерти хвашії і соллю солить, та й знов притулюють, а в другому місті ріжуть. Так, поки і вмер. Грин. ІІІ. 588.
Нас спонсорують: