Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ханька

Ханька, -ки, ж. 1) Родъ небольшой тыквы. 2) ханьки м'яти. Ничего не дѣлать. Йому б тільки на лавці ханьки м'яти. Конст. у. Ханьки мнеш, бо діла нема. Ном. № 10954. 3) роспустити ханьки. Разговориться, розболтаться (грубо). Як распустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш. Ком. Пр. № 39.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 385.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАНЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАНЬКА"
Беґарник, -ка, беґарош, -ша, м. Бродяга. Желех.
Гачок, -чка, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123.
Доторка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. доторкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = доторкатися. Перенесу ключі не побрязкаючи, пробужу малого не доторкаючи. Мет. 26.
Замгну́ти, -гну́, -не́ш, гл. Вздремнуть, задремать. Сим. 185. «Ну лишень, жінко, я трошки заміну, а ти мені піськай». Ліг ото собі й заснув. Драг. 60. Чи спали люде, чи ні, а наш крамарь як що замінує, то й гаразд. О. 1862. IX. 67.
Запу́ст I, -ту, м. 1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. Желех. Канев. у. 2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.
Зв'я́ка Cм. звяга.
Порахунок, -нку, м. Разсчетъ. Вх. Лем. 454.
Приналежний, -а, -е. Принадлежащій.
Самозречення, -ня, с. Самоотреченіе. Дівочої самопокори жертва, самопокори і самозречення. К. ЦН. 297.
Шовковиця, -ці, ж. 1) Тутовое дерево. Morus nigra, Morus alba. ЗЮЗО. І. 128. Росли рядом тополі й шовковиці. Левиц. Пов. 21. 2) Родъ водорослей. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАНЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.