Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хвирса
хвисткий
хвись
хвиськати
хвиський
хвисьнути
хвиткий
хвицати
хвицливий
хвицнути
хвицонути
хвища
хвиялка
хвірза
хвіртка
хвіст
хвіть!
хвітька
хвітькати
хвітьхвітькати
хвітю
хвіщ
хвіялка
хвіяти
хвіятися
хвоїна
хвоїти
хвоїщ
хвойдина
хвойличник
хвойовий
хвора
хворий
хворість
хворіти
хворкус
хворма
хвормувати
хвороба
хворовий
хворовитий
хворост
хворостець
хворостина
хворостиння
хворостити
хворостняк
хворостяний
хворота
хвортеця
хвортувина
хвортуна
хвортунина
хвортунити
хворшт
хворявий
хворяка
хворяти
хвостати
хвостатий
хвостатися
хвостач
хвостачка
хвостик
хвостище
хвостняк
хвостовик
хвосток
хвостя
хвостяга
хвостяка
хвоськати
хвосьнути
хвошка
хвошти
хвощ
хвощанка
хвощатися
хвоя
хвузія
хвук
хвура
хвурман
хвус
хвуста
хекати
хекнути
хендогий
херувим
хершебок
хе-хе
хи!
хиб
хиба 1
хиба 2
хибаль
хибанок
хибань
хибати
хибатися
хибити
хибкий
хибкість
хибко
хибливий
хибний
хибно
хибнути
хибнутися
хибч
хидня
хижа
хижак
хижацтво
хижацький
хижечний
хижий
хижість
хижка
хижний
Апелюва́ння, -ня, с. Апелляція, апеллированіе.
Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312.
Доконе́чне нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Чуб. Та він доконешне був у селі. Уман. у. Доконечне треба. О. 1861. VI. 77.
Дошепта́ти Cм. дошіптувати.
Зача́ток, -тку, м. Начало. Н. Вол. у.
Калювати, -люю, -єш, гл. (оріхи). Калить (орѣхи). Лебед. у.
Напона́дздрити, -здрю, -риш, гл. Высмотрѣть что-либо, открыть, найти. Мнж. 186.
Натоптати Cм. натоптувати.
Прикропляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прикропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Брызгать, побрызгать сверху. Да ідуть дощі все частії, да землю прикропляють. Грин. III. 636.
Трембухатий, -а, -е. Брюхастый, съ большимъ брюхомъ. Вх. Лем. 4 74.
Нас спонсорують: