Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хрестик
хрестильниця
хрестини
хрестинний
хреститель
хрестити
хреститися
хрестичок
хрестки
хрестний
хрестовий
хрестовиння
хрестці
хрестянин
хрещастий
хрещатий
хрещатик
хрещатка
хрещенець
хрещений
хрещеник
хрещениця
хрещення
хрещенята
хрещик
хрипавка
хрипіти
хрипка
хрипкий
хрипко
хрипливий
хрипливість
хрипнути
хрипоти
христини
християн
християнка
християночок
християнство
християнський
христовий
христоносець
христос
христосанка
христосання
христосати
христосатися
христосування
христосуватися
христування
христувати
христуватися
хрімка
хрін
хріниця
хрінів
хроб
хробак
хробацтво
хробачний
хробачник
хробачок
хроборь
хробот
хробуватий
хробур
хробуст
хрокало
хрокання
хрокати
хрокнути
хромак
хромий
хроміти
хромка
хромолаба
хрон
хроніка
хронт
хроп!
хропак
хропати
хропка
хропнути 1
хропнути 2
хропнутися
хропти
хро-хро!
хрум
хрумати
хрумкати
хрумсати
хрумтіти
хрумчати
хрунь
хрунькати
хрунькіт
хруп
хрупати
хрупка
хрупостіти
хрупостня
хрупотіти
хрупотява
хруск
хрускавки
хрускотіти
хруснути
хруставець
хруставча
хрусталка
хрусталь
хрустіти
хрустка
хрусткий
хрусь!
хру-хру!
хрущ
хрущати
хрущик
Весівка, -ки, ж. = веселка 1. Вх. Зн. 6.
Дво́кроть нар. Двукратно. Двокроть до тебе промовляю.
Заві́шувати, -шую, -єш, сов. в. заві́сити, -шу, -сиш и заві́шати, -шаю, -єш, гл. 1) Вѣшать, повѣсить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). Ном. № 13871. А його мила не злюбим, гей повела його въ сад та й завішала. Чуб. V. 804. 2) Завѣшивать, завѣсить; увѣшивать, увѣсить, обвѣшивать, обвѣсить чѣмъ-либо. Він усе просив завісити вікна. Левиц. Пов. 81. Купалочка з купа вийшла та й кропом очі завішала. Мет. 312.
Звідко́ли нар. Съ какихъ поръ. Желех.
Карно нар. Наказуемо.
На́гле нар. = нагло. Котл. Ен. Нагле вмер. Нволынск. у.
Огребки, -ків, м. мн. Остатки корма домашняго скота. Огребки — ті, що на грядки накладають. Новомоск. у. (Залюб.).
Попідлі нар. Подлѣ, возлѣ. Ой взяв же єго попідлі коня, а повіз ею а в чеську землю. Гол. II. 30.
Суш, -ші, ж. 1) Сухое время года. Така суш, що й жати не можна. Подол. у. 2) Сухія деревья. Це не садок, а сама суш. Подол. г. 3) Сухой валежникъ. Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне. О. 1862. II. Кух. 65. 4) Сухой воскъ, соты, изъ которыхъ нѣтъ меду. Вх. Лем. 472. Здається і взяток був, а тепер вибивати — суш та й годі. Подол. г.
Черпаковий, -а, -е. Относящійся къ черпаку. черпако́ва хватка. Cм. хватка. Браун. 14, 15.
Нас спонсорують: