Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хмельнищина
хмельовий
хмереччя
хмиз
хмизина
хмизний
хмизняк
хмизувати
хмикати
хмілевий
хміль
хму!
хмуравий
хмурий
хмуритися
хмурний
хмурно
хмуровокий
хмуроокий
хнюпити
хнюпитися
хнюра
хнюруватий
хобза
хобот
хов
хованець
хований
хованиця
хованка
ховання
ховати
ховатися
ховзаниця
ховзати
ховзатися
ховзкавиця
ховзкий
ховпак
ховрах
ховстати
ховувати
хода
хода I
хода II
ходак
ходенько
ходжай
ходилиці
ходильниці
ходини
ходити
ходільник
ходільниця
ходіння
ходка
ходник
ходня
ходовий
ходовик
ходовитий
ходоман
ходонько
ходора
ходором
ходун
ходуні
ходушка
ходьба
ходяка
ходячий
хожай
хожалий
хождати
хоження
хожувати
хоз
хозовий
хозяін
холера
холерний
холзкий
холибати
холіва
холіра
холітати
холітатися
холод
холодець
холодити
холодіти
холодкуватий
холодна
холоднеча
холоднечка
холодний
холодник
холодниця
холоднісінький
холоднісінько
холодність
холоднішати
холодно
холоднуватий
холоднячкий
холодок
холонути
холоша
холошні
холощій
хомевка
хоми
хомівка
хомля
хомут
хомутний
хом'як
хоп!
хопак
хопити
Бекеша, -ші, ж. Родъ верхней одежды: крытая сукномъ овчинная шуба съ таліей. Гол. Од. 17, 51. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Рудч. Ск. І. 209. Ходив.... у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. О. 1861. X. 33. Ум. бекешка, бекешечка.
Економи́чний, -а, -е. 1) Экономическій. Великий економичний кризис. О. 1861. XI. 107. 2) = окономичний.
Злітце, -ця, Ум. отъ злото.
Любі́сько нар. = любісінько. Желех.
Окарувати, -ру́ю, -єш, гл. см. карувати. Навчи, навчи, бідная вдово, да свойого сина! Як не будеш научати, будем карувати: окаруєм руки й ноги і чорнії брови, щоб не ходив до дівчини молодої. Мет. 241.
Позапивати, -ваємо, -єте, гл. Запить (о многихъ). Позапивали причастя. Богодух. у.
Порізнити, -ню́, -ни́ш, гл. Раздѣлить, разрознить. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше. Новомоск. у. Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели. Шевч. (1883). 458. Неволя порізнила дітей одних батьків. Мир. ХРВ. 356.
Прибрехати Cм. прибріхувати.
Скучень, -чня, м. Раст. Companula glomerata L. ЗЮЗО. I. 115.
Тріскати, -каю, -єш, сов. в. тріснути, -ну, -неш, гл. 1) Издавать трескъ, трещать, треснуть. 2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. Н. Вол. у. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Федьк. Від жару й камінь трісне. Ном. № 3299. Щось трісло. Камен. у.
Нас спонсорують: