Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хмельнищина
хмельовий
хмереччя
хмиз
хмизина
хмизний
хмизняк
хмизувати
хмикати
хмілевий
хміль
хму!
хмуравий
хмурий
хмуритися
хмурний
хмурно
хмуровокий
хмуроокий
хнюпити
хнюпитися
хнюра
хнюруватий
хобза
хобот
хов
хованець
хований
хованиця
хованка
ховання
ховати
ховатися
ховзаниця
ховзати
ховзатися
ховзкавиця
ховзкий
ховпак
ховрах
ховстати
ховувати
хода
хода I
хода II
ходак
ходенько
ходжай
ходилиці
ходильниці
ходини
ходити
ходільник
ходільниця
ходіння
ходка
ходник
ходня
ходовий
ходовик
ходовитий
ходоман
ходонько
ходора
ходором
ходун
ходуні
ходушка
ходьба
ходяка
ходячий
хожай
хожалий
хождати
хоження
хожувати
хоз
хозовий
хозяін
холера
холерний
холзкий
холибати
холіва
холіра
холітати
холітатися
холод
холодець
холодити
холодіти
холодкуватий
холодна
холоднеча
холоднечка
холодний
холодник
холодниця
холоднісінький
холоднісінько
холодність
холоднішати
холодно
холоднуватий
холоднячкий
холодок
холонути
холоша
холошні
холощій
хомевка
хоми
хомівка
хомля
хомут
хомутний
хом'як
хоп!
хопак
хопити
Ґабелко́вий, -а, -е. Сдѣланный изъ телячьей кожи.
Докі́рливо нар. Укоризненно.
Затьо́н, -ну, м. 1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. Черк. у. 2) Зарубка. Нурка з затьонами на кінцях. О. 1862. V. Кух. 39.
Зімникува́тий, -а, -е. О фруктахъ: поспѣвающій къ зимѣ. Зімникуваті груші, яблука. Волч. у. (Лободовск.).
Злихословити, -влю, -виш, гл. Выбраниться, сказать дурное слово. Я питаюсь: що тобі треба? А він злихословив мені зразу. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Капровокий, -а, -е. = каправий. Вх. Зн. 24.
Крикнути Cм. кричати.
Ма́рчити, -чу, -чиш, гл. = марнувати, марнотратити. Він не марчив свого добра, а так з добрими людьми прогуляв та пороздарював убожі. Канев. у. Марче моє добро. Канев. у. Хиба він призведе до добра? Одно худобу марчить та й годі. Лубен. у.
Нахолонути, -ло́ну, -неш, гл. Охладиться. За ніч вода у річці нахолонула. Лебед. у.
Розвісити, -шу, -сиш, гл. 1) = розвішати. 2)вуха. Довѣрчиво слушать. Той бреше, а він уже й вуха розвісив. Зміев. у. 3) Снять повѣшенное. Їк він си завісив, то ніхто не знав, де він си дів та й ніхто го (Юду) не відвісив, не розвісив. Гн. II. 238.
Нас спонсорують: