Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хмельнищина
хмельовий
хмереччя
хмиз
хмизина
хмизний
хмизняк
хмизувати
хмикати
хмілевий
хміль
хму!
хмуравий
хмурий
хмуритися
хмурний
хмурно
хмуровокий
хмуроокий
хнюпити
хнюпитися
хнюра
хнюруватий
хобза
хобот
хов
хованець
хований
хованиця
хованка
ховання
ховати
ховатися
ховзаниця
ховзати
ховзатися
ховзкавиця
ховзкий
ховпак
ховрах
ховстати
ховувати
хода
хода I
хода II
ходак
ходенько
ходжай
ходилиці
ходильниці
ходини
ходити
ходільник
ходільниця
ходіння
ходка
ходник
ходня
ходовий
ходовик
ходовитий
ходоман
ходонько
ходора
ходором
ходун
ходуні
ходушка
ходьба
ходяка
ходячий
хожай
хожалий
хождати
хоження
хожувати
хоз
хозовий
хозяін
холера
холерний
холзкий
холибати
холіва
холіра
холітати
холітатися
холод
холодець
холодити
холодіти
холодкуватий
холодна
холоднеча
холоднечка
холодний
холодник
холодниця
холоднісінький
холоднісінько
холодність
холоднішати
холодно
холоднуватий
холоднячкий
холодок
холонути
холоша
холошні
холощій
хомевка
хоми
хомівка
хомля
хомут
хомутний
хом'як
хоп!
хопак
хопити
Бебуля, -лі, ж. Толстая синяя бумага, въ которую заворачиваютъ сахаръ. Мил. М. 99. Cм. бібула.
Зані́вечити, -чу, -чиш, гл. Испортить, погубить. Я сам занівечив свій вік. Шевч. 415.
Ит меж. = ет. 1. Ит, не знать чого ти турбуєшся. Рудч. Ск. II. 119. Ич, меж. = ач. Ном. № 11185.
Лабзюкуватися, -куюся, -єшся, гл. Заискивать, стараться войти въ милость.
Лібе́рія, -рії, ж. 1) (Въ сказкѣ). Царское одѣяніе. Царевич тоді став прохать у пара, щоб позволив убратись у його Ліберію і погулять на коні по подвір'ю. Царь велів дать ліберію. Він убрався... Зняв Ліберію, надів лахмання. Чуб. II. 21, 218. 2) Общая одежда для шляхты, служившей при дворѣ даннаго магната Рѣчи Посполитой. Увіходить панцерний боярин... Байда. Хто ж ти єси? Тебе , я вперше бачу, а по твоїй Ліберії вважаю, що службу служиш під щитом Острозьких. К. Бай. 30. 3) Ливрея.
Несподівано нар. Неожиданно; нечаянно.
Пообдавати, -даю́, -єш, гл. Дать (многимъ).
Спарний, -а, -е. Душный. Желех.
Утопити, -плю, -пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Н. п. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. утопити го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденно, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. ІІІ. 195. Благочинніш добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Касю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.
Чемериця, -ці, ж. Раст. а)біла. Veratrum album L. ЗЮЗО. І. 140. б)жовтава. Veratrum Lobellianum. Шух. І. 20. в)чо́рна. Veratrum nigrum L. ЗЮЗО. І. 140.
Нас спонсорують: