Гомоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Говорить. Зібралася уся громада, посіли, гомонять. Дай тобі, Боже, щоб ти тихенько гомонів, а громада тебе слухала. Руками гомоніти. Шутливо: писать. 2) Шумѣть, кричать; производить глухой шумъ. Кажи, та не гомони дуже. Сині хвилі гомоніли. Гомоніла Україна. Широкий Дніпр не гомонить. Байрак гомонить. 3) Поговаривать. От і тепер гомонять, що Трубихівна ходить до своїх сиріт дітей.
Драбки́, -кі́в, м. мн. Рѣшетки, составляющія боковыя стороны телѣжнаго ящика и имѣющія видъ небольшой лѣстницы.
Подоходити, -димо, -дите, гл.
1) Дойти.
2) Дойти, достичь, добиться. Люде з розумом та з мовою, а потім ще з запомогою письменства, подоходили до кращих порядків.
3) Узнать, додуматься. Як же се, спитаєте, подоходили, що залізо або мідь добре пропускають тепло?
4) — розуму. Вырасти и сдѣлаться разумными.
Пообговтуватися, -туємося, -єтеся, гл. То-же, что и обго́втатися, но о многихъ.
Ралити, -лю, -лиш, гл. Пахать ралом поперегъ пахоты плугомъ. Зробив рало і пішов ралить. Василь стає в людей багачів орати, ралити, сіяти.
Розм'якчити, -чу́, -чи́ш, гл. Размягчить. Розм'якчив серця народам чужоземним.
Тогобічний, -а, -е. , тогобічній, -я, -є. Находящійся или живущій на другомъ берегу, по ту сторону рѣки.
Триндичка, -ки, ж. Родъ пѣсни на живой бойкій мотивъ, содержанія преимущественно шутливаго; тринди́чки поются обыкновенно на вечерни́цях.
Цекотати, -кочу, -чеш, гл. О сорокѣ: то же, что и скреготати. Сорока.... цекоче.
Цідилок, -лка, м. Цѣдилка; ситечко, кисея или полотно, для процѣживанія молока.
