Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Воробиця, -ці, ж. Самка воробья.
Деркача́, -ча́ти, с. Птенецъ коростель. Ум. Деркача́тко, деркача́точко.
Здвига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. здвигну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Сдвигать, сдвинуть. Бачу, що він здвигає брови. 2) = здвигнутися 2. Ударив кулаком по столу — аж вікна здвигнули.
Зюрити, -рю, -риш, гл. = дзюрити.
Ле́дарь, -ря, м. Лѣнтяй, бездѣльникъ, лодарь. В москалі оцих ледарів!
Обглежувати, -жую, -єш, гл. = обглядати. Пішов обглежувати.
Покидьків, -кова, -ве Относящійся къ негодному предмету, существу. покидьків брат. Негодный предметъ.
Політура, -ри, ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру.
Труска, -ки, ж. Обыскъ. Поїхали вони до його на труску та й знайшли усе покрадене.
