Але́, сз. и меж. 1) Но, однако, впрочемъ. Не родить рілля, але Божа воля. Єсть і біднійші од нас, а живуть же... — Запевне, що живуть; але яка жизнь їх? Хотіла спать, але не спала. Нема нічого без але. 2) Але́ ж, але́ ж бо. Вѣдь, вѣдь; однако уже. Алеж і ти того не зробиш! Ой але ж бо козак Нечай на тоє не дбає, та й з кумою із любою мед-вино кружає. 3) Употребл. въ значеніи: Толкуй! разсказывай! Ну, вотъ! Відкіля се ти тут узявся? — Але, відкіля! Адже ти і зроду тут не бувши та прийшов, а я й часто тут буваю. «Мабуть підсудок?» — Ні! — «Так лев?» — Ні! — «Так мішок з дукатами?» — Ні, ні! «Так папорті цвіток?» — Але-ж! 4) Неужели? Однако! А по чім груші? — По гривні. — Але! 5) Але́-але́! Але́-ж! Какъ бы не такъ! дожидайся! І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! «Годі вилежуватись, іди молотити!» — Але-ж!
Дорі́зувати, -вую, -єш, сов. в. дорі́зати, -рі́жу, -жеш, гл. Дорѣзывать, дорѣзать. Барило дорізував тих, що, ще хрипіли.
Злодійствувати, -вую, -єш, гл. Писарь... п'янствує, розбишує і, стидно добрим людям казати, злодійствує.
Злючка, -ки, об. ум. отъ злю́ка.
Окромішно нар. = окрімно.
Підколювати, -люю, -єш, сов. в. підколоти, -лю, -леш, гл. — ногу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює.
Пімста, -ти, м. Месть.
Прив'янути. Cм. прив'явати.
Репатися, -паюся, -єшся, гл. Трескаться, лопаться. Таке то гречане: ти його в піч, а воно й репається. Щоб дійки не репались (у корови).
Ширший, -а, -е. Сравн. степ. отъ широкий. Широкий лист на ялині, а ще ширший на дубочку.
