Бубник, -ка, м. Ум. отъ бубон.
Варуватися, -руюся, -єшся, гл.
1) Не рѣшаться, стѣсняться. Що, Парасю голубонько? що тобі доброго трапилось? — А вона все варується мені сказати, тілько гляне та счервоніє. Як я тебе вірно люблю да заняти боюся. — Займай, займай, козаченьку, да займай, не варуйся: я за славу сама стану, сама й виговорюся. Сватай, сватай, козаченьку, сватай, не варуйся.
2) Остерегаться; беречься. Котрий іде у старости, то най ся варує.
Відкид, -ду, м. Скатъ, покатость, склонъ Сіла.... на одкиді скелі.
Гарабакати, -каю, -єш, гл. Орать, горланить.
Капиця, -ці, ж.
1) = капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт.
2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну.
3) мн. Гребень крыши на избѣ.
4) Бранное слово.
Лисну́ти Cм. лискати.
Люба́йстер, -тру, м. Алебастръ.
Пиргач, -ча, м. = кажан.
Роз'ярити, -ся. Cм. роз'яряти, -ся.
Судня, -ні, ж. = судьба.
