Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хижо
хижчина
хиза
хизуватися
хикавка
хикалка
хикнути
хилитати
хилити
хилитися
хилкий
хиль!
хильнути
хильцем
хиляти
хилятися
химера
химерити
химерія
химерний
химерник
химерниця
химерно
химерувати
химорода
химородити
химородний
химородник
химородниця
химородні
химородь
хиндя
хирбет
хиренний
хирий
хиріти
хирлати
хирлявий
хирний
хиря
хирявий
хирячка
хист
хистити
хиститися
хисткий
хистко
хисток
хисть
хитання
хитарь
хитати
хитатися
хитванний
хитіт
хитливий
хитнути
хитнутися
хитрий
хитрик
хитрити
хитрість
хитро
хитрово
хитромовний
хитрощі
хитрувати
хитруха
хитуні
хить
хитю
хитючий
хихи
хи-хи!
хихички
хихітня
хихлатий
хихотатися
хиць
хицький
хишки
хіба
хід
хідка
хідлі
хідник
хімлушечка
хімлушка
хіп!
хір
хірт
хірхильний
хісен
хіснувати
хіть
хіхи
хлак
хламати
хламида
хламидник
хламидниця
хламіття
хланок
хлань
хлап
хлебеснути
хлебтати
хлезінь
хлепіт
хлепотіти
хлептати
хлинути
хлип!
хлипавка
хлипання
хлипати
хлипи
хлипнути
хлипок
хлиснути
Гайвороня, -няти, с. Граченокъ.
Короткість, -кости, ж. Краткость. Короткость часу. Желех.
Латинь, -ни, ж. = латина.
Макоти́ря, -рі, ж. Низко остриженная голова. Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею. Мир. ХРВ. 128.
Наущати, -ща́ю, -єш, сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл. 1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72.
Порозносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и рознести, но во множествѣ. Що неділі вам нарізно порозносити сорочки, кому на село, кому на місто. Г. Барв. 504.
Привабний, -а, -е. Привлекательный. Желех.
Топа, -пи, ж. = тупа. Де коза топою, там жито копою. Чуб. III. 268.
Тропок, -пка, м. Тропинка, дорожка, путь. Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Г. Барв. 358. Нехай твій тропок буде м'якенький, як мошок. Г. Барв. 226.
Уласкавлюватися, -влююся, -єшся, сов. в. уласкавитися, -влюся, -вишся, гл. Умилостивляться, умилостивиться. Не журись! Може ще батько власкавиться — він же тебе жалує. МВ. ІІ. 112.
Нас спонсорують: