Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хижо
хижчина
хиза
хизуватися
хикавка
хикалка
хикнути
хилитати
хилити
хилитися
хилкий
хиль!
хильнути
хильцем
хиляти
хилятися
химера
химерити
химерія
химерний
химерник
химерниця
химерно
химерувати
химорода
химородити
химородний
химородник
химородниця
химородні
химородь
хиндя
хирбет
хиренний
хирий
хиріти
хирлати
хирлявий
хирний
хиря
хирявий
хирячка
хист
хистити
хиститися
хисткий
хистко
хисток
хисть
хитання
хитарь
хитати
хитатися
хитванний
хитіт
хитливий
хитнути
хитнутися
хитрий
хитрик
хитрити
хитрість
хитро
хитрово
хитромовний
хитрощі
хитрувати
хитруха
хитуні
хить
хитю
хитючий
хихи
хи-хи!
хихички
хихітня
хихлатий
хихотатися
хиць
хицький
хишки
хіба
хід
хідка
хідлі
хідник
хімлушечка
хімлушка
хіп!
хір
хірт
хірхильний
хісен
хіснувати
хіть
хіхи
хлак
хламати
хламида
хламидник
хламидниця
хламіття
хланок
хлань
хлап
хлебеснути
хлебтати
хлезінь
хлепіт
хлепотіти
хлептати
хлинути
хлип!
хлипавка
хлипання
хлипати
хлипи
хлипнути
хлипок
хлиснути
Баби́зна, -ни, ж. Наслѣдство отъ ба́бки. Ця хата ще моя бабизна.
Бог, -га, м. 1) Cм. біг, бога. 2) Рѣка: Южный Бугъ. Левч. 187. Ой за Богом, за рікою, при турецькій гряниці, там стояли пікинери. О. 1862. VIII. 28. (Н. п.).
Винародовити, -влю, -виш, гл. Денаціонализировать, лишить національности. К. Кр. 35.
Вихопити, -ся. Cм. вихоплювати, -ся.
Косогір, го́ру, м. Косогоръ. Горілка так і потекла з комір по косогору. ЗОЮР. I. 255.
Нака́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. накаса́тися, -са́юся, -єшся, гл. Налѣзать, налѣзть, нападать, напасть, придираться, придраться. Він на мене накасується та й накасується. Вже я й мовчу, нічого йому не кажу, а він усе накасується на мене, — так я і вдарив його. Верхнеднѣпр. у. Та чого ти накасаєшся на мене? Харьк. у. Жінка як накасалась: «Біжи та й біжи за околицю». Г. Барв. 458. Накасавсь, як голий на улицю. Ном. № 5093.
Одиноцтво, -ва, с. Одиночество. Се мені одиноцтво та убожество так вік скоротило. Г. Барв. 357.
Парцьошка, -ки, ж. = барцьошка. Вас. 166.
Получати, -ча́ю, -єш, сов. в. получи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Соединять, соединить. Чей нас Бог получить з собов, — будеме щасливі. Гол. III. 393. 2) Получать, получить. Іди, синку, та за рідне браття, та получиш мій синочку, государське плаття. Чуб. V. 974.
Польгувати, -гую, -єш, гл. Давать льготу. Віри своєї християнської у поругу не подайте, жидівському шабашу не польгуйте. АД. II. 23.
Нас спонсорують: