Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

хопитися
хопта
хор
хорбак
хорбури
хори
хорий
хорімці
хоріти
хоріш
хоркотавий
хоркотати
хоркотливий
хорма
хороба
хоробливий
хоробний
хоробрий
хоробрість
хоробро
хоровитий
хоровитість
хорогва
хорома
хоромина
хоромочка
хоронення
хоронити
хороство
хоростіль
хорота
хорохонька
хорош
хороше
хорошень
хороший
хорошити
хорошитися
хорошіти
хорошка
хорошкуватий
хорт
хортеня
хортиця
хортище
хортовий
хортуватий
хортуна
хортунити
хорування
хорувати
хоругва
хоругов
хоружий
хорунговий
хорунженко
хорунжий
хорунжівна
хорустіль
хорустільник
хорявий
хосен
хосний
хоснувати
хотар
хоті
хотіння
хотіти
хотітися
хотя
хотяй
хоха
хохітва
хохля
хохол
хохолаз
хохоланя
хохолик
хохуль
хохуля
хоць
хоч
хощик
храбори
храбрувати
храбруватися
храбуз
храбур
храбуст
храм
храмати
храмачка
храмий
храмина
храмник
храмовий
храмота
храмування
храмувати
хранитель
хранити
хранцуз
храп 1
храп 2
храпа
храпавий I
храпавий II
храпій
храплє
храпливий
хращати
хребет
хребетник
хребтина
хрелівна
хрест
хрестатий
хрестато
хрестачний
хрестець
Замусо́лити, -лю, -лиш, гл. Замуслить, запачкать. Ото як ти корсетку замусолила.
Запі́р, -по́ру, м. 1) Запоръ (у двери и пр.). 2) Задержка, преграда. Вчинився запір на ріці. Вх. Зн. 20. 3) Рулевая часть байдака. Черк. у. 4) Проклятіе, бранное слово. Вх. Лем. 416.
Здо́бич, -чі, ж. Добыча. Рудч. Ск. II. 148. МВ. І. 144. Ділили поміж собою здобич і гроші, що добули од жидів. Стор. МПр. 145. Ум. здоби́ченька. Козацькая здобиченька марне пропадає. Макс. (1849) 62.
Зізво́лити Cм. зізволяти.
Карання, -ня, с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання. Ном. № 7044.
Нане́сти́ Cм. наносити.
Повільно нар. 1) Свободно, вольно. 2) Свободно, просторно. В хаті стало повільніше, 3) Умѣренно. 4) Медленно. Ум. повільне́нько. То дощ, то знов спека, пита що й Боже! А як би повільненько, то хліб кращий був би. Черниг. у.
Роспурхатися, -хаюся, -єшся, гл. Распорхаться. Як пішов горобчик танцювати — роспурхався, розцвіркався. Грин. III. 663.
Свердло, -ла, с. = свердел. Чуб. VI. 405. Ум. свердельце. Мнж. 137.
Човно, -на́, с. = човен. Тягне дід човно стежкою, між густими лозами. Левиц. І. 126. Ум. чове́нце. Аж тут — править мальоване човенце, править та й прибило до самого ганку, а з човенця виходить панночка. Федьк. Пов. 48. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. АД. І. 246.
Нас спонсорують: