Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хапко

Хапко, -ка, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 386.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАПКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХАПКО"
Відбутний, -а, -е. Употреблено въ загадкѣ изъ сказки въ приложеніи къ салу, въ значеніи: такой, которымъ отбываютъ всякія нужды. А чого от вам подавати: чи одбутного, чи прибутного?... Сало одбутне, бо ним усякі зачіпки одбувають. Грин. II. 274.
Де́рен, -рну, м. Дернъ. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягли Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204.
Зже́рти Cм. зжирати.
Клевцур, -ра, м. Неуклюжій и неповоротливый человѣкъ большаго роста. Чуб. VII. 575.
Набубоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наговорить много, говоря невнятно. Чисто набубонів мені голову.
Наушник, -ка, м. Наушникъ (у шапки).
Обляшити, -ся. Cм. обляшувати, -ся.
Посі нар. До этого мѣста. Бунтує народ, навчаючи на всій Юдеї, почавши від Галилеї аж посі. Єв. Л. XXIII. 5.
Халамид, -да, м. = халамей. ЕЗ. V. 151.
Хлептати, -пчу, -чеш, гл. = хлебтати. Не погане море, що собаки хлепчуть. Ном. № 5210. Та ж він хлепче кров людськую, мов собака воду. К. МБ. X. 12.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХАПКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.