Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4

а
а!
а-а
а-а-а
аакати
аакуватий
а-асі
абазь!
абахта
абетка
абетний
абеточка
аби
аби-б
абир!
абищиця
аблегат
або
абомовня
абрюкати
абрюку
абшит
абшитований
абшитувати
ава
авдитор
авдиторія
авдиторство
авдиторський
авдиторувати
авдотька
авжеж
аврукання
аврукати
аврюшник
авряк
Австралія
австральський
Австрия
австрияк
австрияка
австрият
австрияцький
австриячка
Австрія
австріяк
австріяцький
австріячка
автентичний
автобиоґрафия
автоґраф
авто-да-фе
автор
авторка
авторство
авторський
аву!
авул
авурр!
ага I
ага II
ага-га
агакало
агакання
агакати
агарський
агарянин
агарянка
агарянський
агел 1
агел 2
агет
аги
агий
агикати
агі
агов!
агось!
агрус
агу!
агуш!
аґа
аґент
аґрес
аґрис
аґрист
аґрус
аґрусівка
аґрусовий
аґу!
аґусі!
ад
адамашка
адамашковий
адамашок
адамів
адде
аде!
адес
адже
адзимка
адзус!
адзуски!
ади
адіт
адітетко
адітко
адреса
адресувати
адтуй
адузь!
адукат
а-є
аєр
аж
аже
ажень
аз
азбука
азбуковий
Валява, -ви, ж. Множество. Лубен. Александр. у. Валява жидів іде з школи. Залюбовск. Валявою йдуть люде. Чер. у. Снігу валява. О. 1861. V. 71. Такого валява риби. Мнж. 176.
Відкасник, -ка, м. Раст.: a) Asperugo gallioides. ЗЮЗО. І. 113; б) Carlina vulgaris L. ЗЮЗО. І. 116; в) Thalictrum flavum L.
Гепа́ка, -ки, ж. = гепа. Ном. № 13065; Мнж. 124, 92.
Лай II, ля́ю, м. = лая. Вх. Зн.
Ничельниця и ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Пасклин, -на, м. Клинъ, которымъ коса прикрѣпляется къ косовищу. Шух. І. 169.
Підчинка, -ки, ж. Оборка на подолѣ юбки. Гол. Од. 21.
Рідно нар. 1) Родственно, но родному. Пригортиється до мене рідно. 2) Искренно, сильно (любить). Ум. рідненько, ріднесенько. Ой рад же б я ходити, тебе рідненько любити. Чуб. V. 190. Я люблю тебе рідненько. МВ. (О. 1862. І. 83).
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом! Волч. у. (Лобод.).
Тіпатися, -паюся, -єшся, гл. 1) Дрожать, трястись, судорожно подергиваться; о сердцѣ: сильно биться. Розмордувавсь, роспаливсь, аж губи тіпаються. Харьк. у. Тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91. Тіпалось серце в Мирона. Мир. ХРВ. 93. 2) Съ измѣн. удареніемъ: тіпатися. О коноплѣ, льнѣ: трепаться для очищенія отъ кострики.
Нас спонсорують: