Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4

а
а!
а-а
а-а-а
аакати
аакуватий
а-асі
абазь!
абахта
абетка
абетний
абеточка
аби
аби-б
абир!
абищиця
аблегат
або
абомовня
абрюкати
абрюку
абшит
абшитований
абшитувати
ава
авдитор
авдиторія
авдиторство
авдиторський
авдиторувати
авдотька
авжеж
аврукання
аврукати
аврюшник
авряк
Австралія
австральський
Австрия
австрияк
австрияка
австрият
австрияцький
австриячка
Австрія
австріяк
австріяцький
австріячка
автентичний
автобиоґрафия
автоґраф
авто-да-фе
автор
авторка
авторство
авторський
аву!
авул
авурр!
ага I
ага II
ага-га
агакало
агакання
агакати
агарський
агарянин
агарянка
агарянський
агел 1
агел 2
агет
аги
агий
агикати
агі
агов!
агось!
агрус
агу!
агуш!
аґа
аґент
аґрес
аґрис
аґрист
аґрус
аґрусівка
аґрусовий
аґу!
аґусі!
ад
адамашка
адамашковий
адамашок
адамів
адде
аде!
адес
адже
адзимка
адзус!
адзуски!
ади
адіт
адітетко
адітко
адреса
адресувати
адтуй
адузь!
адукат
а-є
аєр
аж
аже
ажень
аз
азбука
азбуковий
Відламати Cм. відламувати.
Гекзаметр, -тру, м. Гекзаметръ. Все б гекзаметри плели. Шевч. 664.
Горі́ше нар. = Горійше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині. Грин. ІІІ. 415.
Ле́йбик, -ка, м. 1) Родъ жилета у лемковъ. Гол. Од. 75. 2) Родъ женской верхней теплой одежды на ватѣ. Рк. Левиц.
Поклякнути, -кну, -неш, гл. Склониться, нагнуться. Колос позолотів, набубнявів, покляк. Г. Барв. 147. Отті прямії тоски зовсім пустісінькі, ростуть на ші даром; котрі ж поклякнули, то божа благодать: їх гне зерно, вони нас мусять годувать. Греб. 363.
Покупі нар. = укупі. Ці два покупі стояли один біля 'дного, а я геть далі був. Новомоск. у. (Залюб.).
Поперелякувати, -кую, -єш, гл. Перепугать, напугать (многихъ). Порозганяє, поперелякує дітей. О. 1861. VI. 77.
Прикупати, -па́ю, -єш, сов. в. прикупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Прикупать, прикупить. Ще мати й город прикупила. Г. Барв. 256. живе, лиха прикупивши, — живетъ кое-какъ, съ бѣдой. Ном. № 7504.
Титло, -ла, с. Титло, знакъ сокращеніи въ письмѣ. Не минайте ані титла, ніже тії коми. Шевч.
Чеберчати, -чу́, -чи́ш, гл. Звенѣть, бренчать. Вх. Лем. 482. Коса чеберчит.
Нас спонсорують: