Дивови́жа, -жі, ж. 1) Замѣчательное зрѣлище; замѣчательное или странное явленіе. Чого ти, зятю, на мій двір поглядаєш? На моїм дворі ніякої дивовижі не маєш. 2) Диковина. Чумаки усе слухали дивовижу московську да аж роти роззявляли. На-в-дивови́жу. На удивленіе. Що вже за хороше дівча було, всім на-в-дивовижу. В дивови́жу. Въ диковину, удивительно. В дивовижу була їм ця загадка. Не в дивови́жу. Не въ диковину. Йому не в дивовижу дівчат цілувати, мов оріх лускать.
Дубо́чок, -чка, м. Ум. отъ дуб.
Морг III, -га и морґ, -га, м. Моргъ, межевая мѣра = 0.57546 гектаровъ. Мав він кілька моргів земельки. Голка. Чи багато нагорав? — Три морґи до полудня.
Облуплений, -а, -е. Ободранный. знають як облупленого (кого). Превосходно знаютъ, насквозь видятъ.
Одже сз. = отже. Чи чорт видав, щоб ведмідь щебетав, одже щебече.
Підхід, -хо́ду, м. Подходъ.
Позамовляти, -ля́ю, -єш, гл. Заговорить (болѣзни во множествѣ).
Прачкун, -на, м. Помощникъ прачки, занимающійся катаньемъ и глаженьемъ бѣлья.
Причалити, -ся. Cм. причалювати, -ся.
Розчепірити, -рю, -риш, гл. Растопырить. Жаби розчепірили ноги як крила.