Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Ді́дик, -ка, м. 1) = Дідунь. 2) Ручная метелка изъ соломы, травы, стружекъ и т. п. 3) Раст. Крестовая трава. 4) Насѣк. Медвѣдка обыкновенная. Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Обісіти, -сію, -єш, гл. Надоѣсть. Думаю одружиться, — обісіло вже молодикувать.
Обмолотися, -мелюся, -лешся, гл.
1) Обмолоться. Камінь у млині вже обмоловся.
2) Окончить молоть.
Передзімний, -а, -е. Предзимній. Вітрець передзімний, вохкий, холодненький.
Пошепки нар. Шепотомъ. Пошепки сказала. Розмовляють собі пошепки.
Розгнівитися, -влюся, -вишся, гл. = розгніватися. На кого ти росердилась, на кого ти розгнівилась? Як наш латин тут розгнівився і на гінця свого озлився, що зуби з серця покусав.
Спречність, -ности, ж. Пререканіе, прекословіе, споръ. Дві туркені дам в заміну за єдину Катерину, а як спречність о тім буде, єсть у мене з Польщі люде.
Такісічкий, -а, -е. = такісінький.