Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Манту́ли, -тул, ж. мн. 1) Подачки, собранныя колядниками или нищими. 2) Родъ пирога изъ кукурузной муки съ сыромъ.
Обчемсати, -саю, -єш, гл. = обчимхати.
Перестогнати, -ну, -неш, гл. Окончить стонать.
Прищити, -щить, гл.
1) безл. Покрывать прыщами. Наїлася меду, а тепер і прищить вид.
2) прищі прищити. Cм. прищ 2.
Разувати, -зу́ю, -єш, гл. Ѣсть одинъ разъ въ день. Таращ. В суботу сі не вмиваю, в неґілю разую.
Сучитися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Навязываться, налазить. Так і сучеться до його, а він усе мовчить. Чого воно, оця невіра, сучеться?
Тахлювати, -хлю́ю, -єш, гл. Тасовать (карты).
Трембухач, -ча, м. Брюхачъ, толстопузый.
Чертец, -тця, м. = Чертіж.
