Зали́гувати, -гую, -єш, сов. в. залига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні.
Несхвалитися, -люся, -лишся, гл. Не нахвалиться. Там моя стара несхвалиться, такий добрий пан отой. Лебедин. у.
Обваруцкатися, -каюся, -єшся, гл. Испачкаться въ грязи.
Павучина, -ни, ж. = павутина.
Повідвалювати, -люю, -єш, гл. Отвалить; отколоть (во множествѣ).
Поноченько нар. Довольно темно. Поноченько тоді вже було, не зовсім і видко — не можно і розібрать — що воно. Уже стало поноченько добре, як ми верталися з поля.
Простір, -тору, м.
1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. Душа потребує простору, жада волі. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір.
2) и ми. Пространство.
Торбочка, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Шарило, -ла, с. раст. Echium vulgare L.
Шведчина, -ни, ж. Эпоха пришествія шведовъ въ Украйну 1808—9 г.г. Очнувсь дурень у шведчину.
