Виламуватися, -муюся, -єшся, сов. в. виламатися, -маюся, -єшся, гл.
1) Выламываться, выломаться.
2) Пробиваться, пробиться, выбиться. Нема звірів.... ще ніяк не виламаються (бо замкнені).
Жвакуня, -ня́ти, с. Маленькій чавкунъ. Ум. жвакуня́тко, жвакуня́точко.
Потіль нар. = потиль. Потіль бить, покіль та щучина кожа облізе.
Роспинання, -ня, с. Распинаніе, распятіе. Од самого роспинання Христа ходе по світу.
Руйнування, -ня, с. Разрушеніе. Не забудь буяння злющих, руйнування огняного.
Скрип II, -пу, м. Скрипъ, скрипѣніе. чо́боти на скрипах. Скрипящіе сапоги.
Стискати, -ка́ю, -єш, сов. в. стиснути, -ну, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить, стискивать, стиснуть. Мстислав не одного стиснув. Нова сукня стиснула їй повне роскішне тіло. Хто тисне, тому груди стисне. за серце стиснуло. Сжалось сердце. жаль душу стискає. Тяжко на душѣ. Нема милого, жаль душу стискає.
2) Пожимать, пожать (руку). Не стій, доню, з нелюбом, не дай ручку стискати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую.
3) — плечима. Пожимать, пожать плечами. Той пан стиснув плечима.
Туманочок, -чку, м. Ум. отъ туман.
Уварювати, -рюю, -єш, сов. в. увари́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Уваривать, уварить.
2) Заваривать, заварить. У понеділок і у четвер не слід сирівцю уварювати.
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий.
2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди.
