Багнитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Загрязняться, пачкаться.
Безмір'я, -р'я, с. Неизмѣримость, безпредѣльность, безграничность. У блакитному безмір'ї сонце плине і палає.
Білток, -тка, м. Бѣлокъ яйца.
Возити, -вожу, -зиш, гл. Возить. В ліс дров не возять.
Допомага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Добиваться, домогаться. Пише було син, що йому не дуже добре допомагаться за дохід з наслідства.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Пообіймати, -ма́ю, -єш, гл. Обнять (многихъ).
Почіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. У неї нога не сходить із почіпки. сісти на почіпки, сидіти на почіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ.
Розлюбитися, -блюся, -бишся, гл. Разлюбить, перестать любить. Щоб серцю можна розлюбитись, утихомиритись на час.
Стадо, -да, с. Табунъ лошадей. В стаді пасуть кобили і коні. А в полі, полі, да край дороги, ой там ходить вороне стадо; поміж того стада сивий кінь ходить. Ум. стадечко, стадце.
