Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

адітко

Аді́тко (сокращ. изъ а диви́, а диві́т). Смотри! смотрите! Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 4.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АДІТКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "АДІТКО"
Безвусий, -а, -е. Безусый, не имѣющій усовъ.
Витрушувати, -шую, -єш, сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Довгові́їй, -ві́я, -ві́є. Съ длинными рѣсницами.
Єге́рь, -ря, м. Стоянъ въ постройкѣ. МУЕ. І. 86. (Черниг.). Cм. стоян.  
Ненила, -ли, об. Высокій, неповоротливый человѣкъ. Мнж. 187.
Опанування, -ня, с. Овладѣніе, захватъ.
Перечути, -чую, -єш, гл. Прослышать, услышать. Перечули вони, шо у якогось царя покрав дзмій чотирьох дочок. Мнж. 43. Перечула через люде, що мій батько в гости буде. Мет. 248. А я тебе, мій синочку, ні відкіль не перечую і не побачу. Мил. 214.
Поконвічний, -а, -е. Извѣчный. Поконвічні високі Карпати. Млак. 88.
Теско, -ка, м. = тезко. Вх. Зн. 69.
Шинар, -ра, м. см. цапар. Шух. І. 171.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова АДІТКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.