Беручкий, -а, -е. 1 = беркий 2. 2) Липкій, цѣпкій, вязкій.
Дя́динин, -на, -не. Принадлежащій дя́дині.
Задесе́нщина, -ни, ж. Мѣстность за Десной.
Заслу́жина, -ни, ж. = заслуга 2. Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя, де заслужина твоя?
Кортячка, -ки, ж. Нетерпѣливое, сильное желаніе.
Оступатися, -па́юся, -єшся, сов. в. оступитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Сходить, сойти съ дороги, съ мѣста, отступаться, отступиться, отойти. Оступіться, сторчаки!... оттак, як бачите, стовбичать. У городі бузина перерубленая — оступися, препоганий, я полюбленая. 2) — за ким. Заступаться, заступиться. Він оступається за дітьми.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Снівниця, -ці, ж. = оснівниця. Пряжу оснують на снівницю.
Страптувати, -ту́ю, -єш, гл. ? Пішла би я в чисте поле по стадо воронеє, своє зілє страптувати.
Цмок I, -ка, м.
1) = смок.
2) Радуга (согласно повѣрью, по которому радуга тянетъ изъ морей, рѣкъ и озеръ воду, необходимую для дождя).
3) Поцѣлуй. Захоч — і вродиться все зразу, все в світі жде твого приказу за твій смачний і ласий цмок.
