Багато нар. 1) Богато. Старша дочка їх дуже багато живе. 2) Много. Де багато господинь, там хата неметена. Багато в його грошей. Багато книжок попрочитував. Він же вийшовши, почав проповідувати багато. Нам сього вина треба багато. В селі довго говорили дечого багато. Не багато Луговський гетьманував: півтора года булаву держав. 3) Очень, сильно. Вона багато скидається на його. Ой вона багато гордує. Ум. багатенько.
Ди́бом нар. Дыбомъ. Бувало покійний Окрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Сивиллу тут замордовало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий.
Малюва́тися, -лююся, -єшся, гл. 1) Изображаться. На килимі дуже ясно малювався здоровий лев з густою гривою. 2) Румяниться. Червоніла як калина, хоть не малювалась.
Мозчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = мізчити. Мозчили голови і спини.
Нема, немає, нар.
1) Нѣтъ, не имѣется. Нема в саду соловейко, нема щебетання: нема мого миленького, — не буде й гуляння. В мене батька немає, а матуся вмірає. Оттак ходя попід гаєм, Ярема співає, вигладає, а Оксани немає, немає.
2) Не хочетъ, не желаетъ. А покоритись батькові й нені нема. А нема щоб піти до сусіди.
3) нема в світі над..., нема в світі, як... Нѣтъ выше, лучше... Нема в світі над Бога. Нема в світі, як у злагоді жити. Нема цвіту білішого та над ожиноньку, нема роду ріднішого та над дружиноньку.
4) нема де. Негдѣ; некуда.
5) нема кого́, кому и т. д. Некого, некому и т. д. Нема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче.
6) нема коли. Некогда.
7) нема куди. Некуда.
8) нема чого́, чому и т. д. Нечего, нечему и т. д.
9) нема-що. Нечего. Зіма — кожуха нема, чоботи ледащо, — і йти нема-що.
10) нема защо. Не за что. Ум. немаєчки.
Писок, -ску, м.
1) Лицо; морда. Писок роспустив, як циган файду.
2) Носокъ косы. Cм. коса 1.
3) Мисокъ на рѣкѣ.
4) качечі писки. Раст. Alisma plantago.
Попропиватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Пропиться (о многихъ). Попропивались ми до голого тіла.
Роззявина, -ни, ж. Расщелина, отверстіе, пасть.
Татарак, -ку, м. Раст. Acorus Calamus L.
Чубрій, -рія, м.
1) Человѣкъ съ длинными волосами. Переносно: мужикъ. І до нашого брата, простого козака, не хилилась якось.... чубріями звала. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб.
2) Названіе вола съ клочкомъ шерсти между рогами.
3) = чуботрус. Такого дам чубрія, щоб не чіплявсь.
