авул

Аву́л, -ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 3.

Випадкові слова

Вигорнути, -ся. Cм. вигортати, -ся.

повністю...

Разнощ, -щі, ж. Всячина. різна разнощ. Всякая всячина. Зміев. у.

повністю...

Водопій, -пою, м. Водопой. Бере Ох того коня за поводи, веде до водопою до річки. Рудч. Ск. ІІ. 112.

повністю...