Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Доло́к, -лку, м. Ум. отъ I. Діл.
Наві́тній, -я, -є. Захожій, чужой; недавно явившійся. Це чоловік новітній, він здалека відкільсь. У його були воли новітні й коні новітні: часто мінялись то по одній, то по кілька штук, — сьогодня прибудуть, приведуть їх до його, а завтра й нема.
Понадвереджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Надорваться (о многихъ, о здоровьѣ).
Посувати, -ва́ю, -єш, сов. в. посунути, -ну, -неш, гл.
1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку.
2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Кобиляча голова посунули з хати. Насуне бриль на мб, так собі й посуне з хати. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі.
Похолонути, -ну, -неш, гл.
1) Охладѣть, застыть.
2) Застыть (со страха). З жахом і мовчки дивились на свого отамана: у всіх похололо на душі. Ми всі так і похолонули на місці, а на думці у всіх: Кармалюк.
Пошерсть, -ти, ж. = пошесть.
Самісінько нар. Именно, какъ разъ. Все так самісінько.
Скориночка, -ки, ж. Ум. отъ скорина.
Трьох-зілля, -ля, с. = тройзілля. Покидай, козаче, трьох-зілля копати, потішайся Марусі вінчати.
