Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.
Єзуїтський, -а, -е. Езуитскій.
Коляк, -ка, м. Раст. Xanthium Spinosum. Вх. Пч. І. 14.
Коріньковий, -а, -е. 1) Сдѣланный изъ корня. Корінькова люлька. 2) О водкѣ: настоянная на кореньяхъ. Була і пінна... і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69.
Мисли́вство, -ва, с. Охота на звѣрей.
Небірка, -ки, ж. = небога. Вх. Зн. 41.
Нехибне нар. 1) Безошибочно. 2) Неуклонно.
Облізти Cм. облазити.
Оздобний, -а, -е. Красивый, изящный, украшенный.
Совітати, -та́ю, -єш, гл.кого́. Совѣтывать кому. Мене люде совітають піти до старшини та пожаліться. Волч. у.
Нас спонсорують: