Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Головатий, -а, -е. 1) Съ большой головой, головастый. Такий здоровенний, головатий, банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156. Чужі діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої — як паненята. Ном. № 9240. 2) О растеніяхъ: съ большой головкой, кочнемъ. Капуста головата. Ном. № 261. (Мак) поріс такий головатий. Рудч. Ск. І. 52. 3) Умный, разумный. Рудч. Ск. II. 198. Козарлюга дуже ручий, жвавий, головатий. Мкр. Н. 30. 4) — батько, — та мати. Cм. батько, мати. 5) — круг. Гончарный кругъ извѣстной конструкціи. Cм. круг 11. Вас. 179.
Зверті́ти Cм. звірчувати.
Змивати, -ва́ю, -єш, сов. в. змити, змию, -єш, гл. 1) Смывать, смыть. Ой ви сльози, дрібні сльози, ви змиєте горе. Шевч. 171. Як водою змито — нема й нема. Г. Барв. 78. 2) Вымывать, вымыть. Голову йому змила і поськала. Рудч. Ск. II. 43. Пасітеся, сірі воли, не бійтеся вовка, а я піду до дівчини, — чи змита головка. Чуб. V. 57.
Ік пред. = к. Аж ік вечору вже знову приходить. Рудч. Ск. II. 161.
Козинець, -нця, ж. Болѣзнь колѣнъ переднихъ ногъ лошади, отъ чего эти ноги въ колѣняхъ всегда согнуты. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Лісу́н, -на, м. По народн. повѣрьямъ — человѣкообразное существо, живущее въ лѣсу. Лісун таки як чоловік, тільки в його нема тіні... В його й жінка є. лісу́н (также полісу́н) — богъ волковъ, заботящійся объ ихъ прокормленіи; кромѣ того без його ярмарка ніколи не буде, він на все ціну зводить. Грин. Изъ устъ. 13, 10 — 11. Cм. лісові люде.
Місни́й, -а́, -е́ = міцний. Та й місне сукно. Харьк. г.
Ощіп, още́пу, м. = ощепини. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Перехарамаркати, -каю, -єш, гл. Поспѣшно прочесть подъ носъ, пробормотать. Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу.
Упахати Cм. упахувати.
Нас спонсорують: