Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

стьон

Стьон, -ну, м. Фасонъ, модель. Лохв. у. Зняв стьон з його брички. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 224.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЬОН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СТЬОН"
А́вторка, -ки, ж. Женщина-авторъ. Желех.
Архимандри́та, -ти, м. Архимандритъ. З манастира святого у золоті, аж сяє, сам архимандрит вихожає. Шевч. 233. Ось ходімо лиш до архімандрити, до нашого порадника. К. ЧР. 131.
Відпарь, -рю, м. На болотѣ: не заростающее и не замерзающее мѣсто.
Кукуличка, -ки, ж. = зозуля. Желех.
Наторгувати, -гую, -єш, гл. Наторговать.
Позморщувати, -щую, -єш, гл. Поморщить (во множествѣ).
Покатувати, -ту́ю, -єш, гл. Подвергнуть истязанію, помучить. Ой, ой він мене... покатує. Чуб. V. 617.
Протуркотати, -чу́, -чеш, гл. Проворковать.
Свавільник, -ка, м. = сваволець. Мир. ХРВ. 91.
Червити, -ся, -влю, -ся, -виш, -ся, гл. О насѣкомыхъ: выплаживать, класть яички. Матка червиш. Вх. Зн. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СТЬОН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.