Відзнака, -ки, ж. Знакъ; отмѣтка.
Жу́йка, -ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Віл жуйку жує.
За́мужжю нар. Замужемъ. Се вже я вдруге замужжю.
Красунок, -нка, м. Родъ хлѣбнаго жучка.
Персть, -ти, ж. Земля. Віл гребе і сам на себе персть мече. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора безрідного ховали.
Полагода, -ди, ж.
1) Исправленіе.
2) Улаженіе (спорнаго дѣла, ссоры).
Призвести Cм. призводити.
Псявіра, -ри, об. Бранное слово: собачья вѣра. Псявіра десь тягяється, не ночує дома.
Смикатися, -каюся, -єшся, одн. в. смикнутися, -кнуся, -нешся, гл. 1) Дергаться, дернуться, рваться, рвануться. Чорт — аж лава тріщить — смикається. Поли смикнеться, аж не можна встати. Смикнулося нести, да, ба! вага не в силу. 2) Тольк. несов. в. ? Взадъ и впередъ ходить.
Уразливий, -а, -е. 1) Чувствительный къ боли.
2) Болючій, причиняющій боль. Ляже на лаві, закриє голову свиткою, щоб не чуть було того уразливого плачу.
3) Обидный, оскорбительный. Посипались на Кривоноса насмішки і вразливі глузування.
