Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

каменувати

Каменувати, -ну́ю, -єш, гл. Побивать камнями. Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе. Єв. Л. XIII. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 212.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАМЕНУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАМЕНУВАТИ"
Де́ргання, -ня, с. 1) Выдергиваніе. 2) Расчесываніе пеньки. Kolb. I. 69.
Злодійкуватий, -а, -е. Вороватый.
Наворо́чувати, -чую, -єш, гл. = навертати.
Накаса́тися Cм. напасуватися.
Побреніти, -ню́, -ни́ш, гл. 1) Потечь журча; полетѣть жужжа. Текли річки, nобреніли до Заводовської аж у сіни. Чуб. III. 220. 2) Цвѣсть нѣкоторое время. Маківка побреніла та й осипалась.
Попалахкотіти, -кочу, -тиш, гл. Попылать сильно.
Променистий, -а, -е. = промінистий. Веселого променистого ранку. МВ. ІІ. 147.
Роспечатати Cм. роспечатувати.
Скобзалка, -ки, ж. = ковзалка.
Тратити, -чу, -тиш, гл. 1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Шейк. Що тобі у руки не дай, усе тратиш. Канев. у. 2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Чуб. V. 1. Служба вільность тратить. Ном. 3) Казнить, лишать жизни. Гн. І. 57. Вдовин-синонька тратити гадають. Гол. Була дівка така. І вона мала четверо дітей.... ті діти тратила. Гн. II. 127.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАМЕНУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.