Борошенце, -ця, с. Ум. отъ борошно.
Гирмотати, -мочу, -тиш, гл. Стучать, гремѣть, грохотать.
До́брість, -рости, ж. Доброта. На, та знай мою добрість! Добрості і милосердію Його і міри нема. Я по добрості даю тобі. Ма́ти до́брість. Быть добрымъ. А вже в нас отець і мати все добрість собі мали б та в чистеє поле вони вихожали б. У до́брості жи́ти з ким. Быть въ хорошихъ отношеніяхъ. Мировий у добрості живе з паном. По до́брости. Добромъ. Почала його по добрости просить.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Хоч будуть питати, не буду казати. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Не при нас кажучи. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. Скачи, враже, як пан каже. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати.
Ли́сий Cм. лис, -а, -е. .
Обробити, -ся. Cм. обробляти, -ся.
Поважчати, -чаю, -єш, гл. Потяжелѣть. Чого ви мені в клунок наклали, що він так поважчав?
Помножання, -ня, с. Умноженіе.
Проголити Cм. проголювати.
Шаноба, -би, ж.
1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. На що та й шаноба, як добрее слово.
2) була йому шаноба! Досталось ему.
